— стверджує екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. Позичивши без жодної потреби 11 мільярдів гривень за завищеною ставкою, уряд витягнув із кишені громадян від 600 до 800 мільйонів. На таких оборудках, теоретично, можна непогано нагріти руки...

Безсмертний твір Маркеса «Полковнику ніхто не пише» більшість клієнтів українського монополіста поштового зв'язку сприймає не так трагічно, як автор та літературні критики. Мешканці вітчизняних сіл, маленьких райцентрів та великих міст щиро сподіваються на хепі-енд: що листи до полковника близькі йому люди таки писали, але вся кореспонденція, як це часто буває, через організаційні та інші труднощі лежала, обростаючи мохом, у місцевих латиноамериканських поштових відділеннях. В Українi вiдбувається щось подiбне...

Найвизначніший український ньюсмейкер нинішнього тижня міністр транспорту і зв'язку Микола Рудьковський у понеділок вирішив винести ще трохи сміття з хати і зробив гучну заяву. За його словами, підрозділи внутрішнього фінансового контролю Мінтрансу виявили фінансові порушення при використанні бюджетних коштів і державного майна на суму 338 млн. гривень.

Після гучної заяви міністра юстиції Олександра Лавриновича, що він уже заплатив за новими тарифами і пропонує повторити цей подвиг усім законослухняним громадянам, стало зрозуміло: влада взялась за своїх підданих всерйоз і готова застосовувати найрізноманітніші важелі, аби змусити їх платити більше. Події минулого тижня підтвердили, таки ми маємо рацію. Спочатку віце-прем'єр-міністр Володимир Рибак заявив, що в Україні може з'явитись міністерство житлово-комунального господарства — щоб регіони краще розуміли, як треба правильно витрачати кошти. А через день y Комітеті Верховної Ради з питань будівництва і житлово-комунального господарства відбулось перше засідання робочої групи, створеної за результатами міжкомітетівських слухань. Очолив робочу групу представник антикризової коаліції, депутат-«регіонал» Валерій Петросов.
Хвиля подорожчання комунальних послуг нині котиться Україною. І кожен регіон має свої особливості.

До 2015 року українські аграрії мають давати державі у півтора-два рази більше продукції, ніж вони виробляють нині. Такі дані містяться в загальнодержавній програмі соціально-економічного розвитку українського села —своєрідній «Конституції» всіх, хто трудиться в агропромисловому секторі. Проте найбільший скепсис у фахівців викликають не цифри, а сам підхід — надто відірваний від сільських реалій.

Вчорашнє засідання Кабміну Прем'єр Віктор Янукович відкривав із урочистою усмішкою і повним усвідомленням переваг та стратегічних можливостей, які надає йому власноруч підготовлений та скандально ухвалений Закон «Про Кабінет Міністрів України».

Минулий тиждень наша держава провела під знаком приватизації: парламент ухвалив низку законів, які дали зелене світло роздержавленню підприємств-монополістів, великих, не дуже і зовсім дрібних об'єктів, що впродовж цього року стануть чиєюсь власністю. Процес «було наше — стало ваше» завжди викликає величезне зацікавлення з боку політиків, урядовців, фахівців, а надто людей, які працюють на підприємствах, що готуються змінити форму власності. Різнополярних оцінок, переважно від зацікавлених осіб, довелось почути чимало. Ми ж, запросивши до розмови незалежного експерта, спробували дати відповідь на головне питання: чиї інтереси стоять за тими чи іншими рішеннями, і які наслідки вони матимуть для країни і більшості її мешканців?

Ситуація у найвищих ешелонах влади завжди викликала жвавий інтерес у людей — як у тих, що мають перепустку до владних коридорів, так і простих громадян, які бачать високопосадовців тільки на телеекранах. Нині, коли про помилки та прорахунки державних чиновників почали говорити не тільки на кухнях, цей інтерес зріс у багато разів. Чому Президент та Прем'єр так довго не могли дійти згоди під час формування бюджету, якщо обидва декларували, що дбають про країну і людей? Які наслідки для кожного з нас може мати протистояння між гілками влади?..
Завжди дипломатичний і стриманий в емоціях, перший заступник глави президентського секретаріату Арсеній Яценюк спілкувався з журналістом «УМ» у напівофіційному форматі: «з краваткою, але без піджака». На прямі запитання на тлі святкової ілюмінації відповідав ненабагато вiдвертiше, ніж дозволено йому за протоколом.

Отже, позавчора 367 народних депутатів «перетиснули» позицію Президента, тож у цьому році все ще неможлива торгівля землею сільськогосподарського призначення. Подолання президентського вето на земельний мораторій означає, що протягом найближчого року в українському селі нічого не зміниться. «Ні в гірший, ні в кращий бік, але мусимо потерпіти до кращих часів», — натякають ініціатори вето. Спробуємо з'ясувати, чи справді це так.
Упровадження мораторію означає, що земля впродовж 2007 року не стане товаром, а отже, за логікою соціалістів та інших захисників народних прав, спритні ділки не зможуть безкарно дурити не надто досвідченого в земельних спекуляціях хлібороба. З іншого боку, немає товару — не буде в селі ні інвестицій, ні нової техніки на полях, ні доріг, ні робочих місць. Та головне: якщо не діє легальна процедура купівлі-продажу такого високоліквідного товару, на зміну їй завжди прийдуть напівлегальні, напівморальні, тіньові і зовсім кримінальні схеми вилучення землі у простих людей. А ці ж самі ділки за останні роки вивчили і впровадили в життя десятки і сотні подібних схем. Тому працювати в більш прозорих умовах їм, зрозуміло, не хочеться. Якщо ж урахувати, що вітчизняний агропромисловий сектор нині задихається без кваліфікованих кадрів та інвестиційних проектів, відкласти його реанімацію ще на рік — значить завдати ще одного удару по українській економіці. Тому думка, що «гірше не буде», звучить тут занадто оптимістично.

Перекритий на російсько-білоруському кордоні нафтовий кран, якщо уважно подивитись на карту, теоретично дає шанс Україні «перекинути» частину транзитних потоків на свою територію. А це, якщо врахувати, що через Білорусь в Європу торік було перекачано понад 100 мільйонів тонн нафти, могло б принести чималі прибутки. Спробуємо порахувати, скільки.