«Молодість–2008». Політичні рефлексії й мистецтво заради мистецтва

«Молодість–2008». Політичні рефлексії й мистецтво заради мистецтва

Цьогорічний фестиваль кінодебютів у Києві має чимало ознак того, що в майбутнє «Молодість» може дивитися більш ніж оптимістично, піклуючись хіба про те, як у невеликий проміжок фестивального часу утиснути якнайбільше гідних картин. По–перше, студентський конкурс цього року був рекордно численним: 30 стрічок із 25 країн світу, за кілька років сьогоднішні «піонери від мистецтва» приїдуть на фестиваль вже зі своїми повнометражними дебютами. По–друге, «Молодість» продовжує множити творчі проекти усередині фестивалю, обростаючи новими складовими: Molodist FilmBoat Meeting, спеціальний конкурс ко–продукцій, завдяки якому молоді кінематографісти з України та інших країн змогли представити свої кінопроекти європейським продюсерам та фондам, що фінансують кіновиробництво, — став однією з найбільш резонансних подій кінофоруму. І таких ознак можна наводити дуже багато, аж до переповнених залів на всіх конкурсних та позаконкурсних сеансах. Що засмутило? Мабуть, значний вміст політичних рефлексій у представлених на фестивалі фільмах («Надзвичайний Чорномирдін», проект «Кіно проти тоталітаризму»...). Хотілося б, звичайно, бачити більше картин, вирішених у стилі «мистецтво заради мистецтва». Але таке у наш неспокійний час навряд чи можливе.

«Олені» розмножилися

«Олені» розмножилися

«Рішення було приймати не просто. Студентська програма викликала найбільше дискусій. Там зібралися талановиті фільми. Щодо гран–прі сумнівів не було. Ми його розділили між фільмами «Будда вибухнув від сорому» Хани Махмальбаф (Іран) і «Шультес» Бакура Бакурадзе (Росія). Ці режисери зробили фільми, дуже важливі для сьогодення і дуже гарно виконані», — сказав американський актор Арман Ассанте, голова журі «Молодості» на церемонії закриття кінофестивалю.

«Чарівників м’яча» зачарували

«Чарівників м’яча» зачарували

Попри те, що минулої середи збірна України не проводила матчів, її позиції в кваліфікації на «мундіаль»–2010 похитнулися. Постаралися наші головні конкуренти в боротьбі за друге місце в групі — хорвати. Хлопці Славена Білича на загребському стадіоні «Максимір» познущалися над андоррцями. «Гірник» Даріо Срна не брав участі в цьому побитті.

Очки потрібні й «карликам»

Очки потрібні й «карликам»

Хоча організатори чемпіонату світу 2010 року й мають певні труднощі в підготовці інфраструктури, президент ФІФА Зепп Блаттер оптимістично дивиться в майбутнє. Днями він висловив упевненість, що південноафриканці здатні закінчити те, за що взялися. А от збірним, які бажають представляти Старий світ на найбільшому футбольному дійстві чотириріччя, потрібно вже зараз демонструвати всі свої вміння, щоб не залишитися осторонь. Й іноді вище стелі стрибають навіть відверті аутсайдери...

Вікторія Терещук: Коли міністр Єхануров вручав мені ключі від квартири, я не вірила, що це реальність

Із Вікторією Терещук вийшло зустрітися й поговорити в Національному олімпійському комітеті під час вручення їй відзнаки кращої спортсменки ще аж липня. У середині літа, перед Олімпіадою, Вікторія виборола на чемпіонаті Європи з сучасного п’ятиборства золоту медаль. Про всяк випадок нагадаємо: сучасне п’ятиборство — це фехтування, плавання, стрільба, верхова їзда (конкур) і легкоатлетичний крос в одному флаконі, тож таких, як Терещук, можна називати «універсальними спортсменками». Вручення липневої відзнаки припізнилося через участь Вікторії в пекінських Іграх — луганчанку вже доцільніше було вітати з олімпійською бронзовою медаллю. Навряд чи спортсменку засмутила така невчасність, адже згадувати переможні моменти завжди приємно. А літо для Терещук видалось багатим на такі події. Про них Віка й розповіла «УМ».

Керосинку далеко заховали? А даремно...

Керосинку далеко заховали? А даремно...

Ще донедавна було так: Україна купує в сусідів нафту й газ — своїх запасів мало, а нових поки що не розвідали. Але сумну картину залежності від стратегічного імпорту трохи «скрашував» той факт, що був у нас один енергоресурс, якого ми мали більше ніж удосталь. Ідеться про електроенергію. Незважаючи на невизначеність з атомними станціями, в країні існує мережа ТЕЦів, які споживають переважно вітчизняне вугілля. Свою електроенергію ми навіть експортували до сусідніх держав — Росії, Молдови, Польщі, Угорщини. Щоправда, виглядав той експорт трохи дивно — ми продавали друзям енергію дешевше, ніж вона коштувала на внутрішньому ринку.
З настанням осені ситуація змінилася. Спочатку на чверть скоротився експорт, а днями, як виявилося, ми почали купувати за кордоном свої кіловати. Експерти прогнозують, що ситуація й надалі розвиватиметься в цьому напрямі. Таким чином ми збільшили власну залежність від енергоресурсів, що на тлі постійного подорожчання та невизначеності з газом може мати доволі неприємні наслідки.