Після візиту в Москву, де режисер фільмів «Покажи мені любов», «Разом», «Розмова», «Мамонт» Лукас Мудісон був членом журі Міжнародного фестивалю сучасного кіно 2–in–1, він приїхав на кілька днів у Київ. У місті, де його фільм «Покажи мені любов» отримав кілька нагород на «Молодості–98», Мудісон — уперше, на майстер–класі він розповів про власний досвід у кіно і відчуття, з ним пов’язані. «Усі мої фільми про Швецію, а тут, за кордоном, вони отримали відгуки. Я був шокований. Я щасливий приїхати на першу зустріч із «Молодістю», — говорить на початку майстер–класу Мудісон. «Покажи мені любов» — це мелодрама про перші романтичні переживання школярок–лесбіянок із провінції і самотність, яка щороку молодшає. Переглянувши стрічку у Києві, багато хто подумав, що у ній йдеться про Росію. «Я знімав в Естонії. Хотів показати колишній Радянський Союз, не тільки Росію», — коротко пояснює Мудісон. Про фільм «Покажи мені любов»(1998) 30–річного шведа Лукаса Мудісона його великий земляк Інгмар Бергман сказав: «Перший шедевр молодого майстра».

Чорно–білі фото з домашнього архіву Германа Ісупова (1935—2001) розкривають його сценічну історію у яскравих фрагментах iз вистав, у хореографічних композиціях, десь із репетицій... Шанувальникам балету і всім тим, хто знав прем’єра, а потім балетмейстера Львівського театру опери і балету, Герман Ісупов запам’ятався саме таким: молодим, сильним, майстерним, харизматичним, людиною великої душі й великого таланту.

Гера прагнув справжньої досконалості й стилю у своєму танці. Годинами, до сьомого поту, працював за балетним станком у вільний від репетицій час, щоби досягти великого піруету, якомога вищих півпальців, вивернутої стопи, сильних обертів... Його тіло прагло творити повну гармонію з музикою!

Якби художникові Олександровi Глушаченку не випало стати нашим сучасником, його долю, певно, варто було б «намалювати» бодай в уяві. Передовсім для того, щоб збагнути найтіснішу сув’язь не лише поколінь — цілих епох. Судіть самі. Батько його діда був кріпаком. Родину останнього разом із десятком таких самих підневільних сімей пан виміняв за породистих псів і поселив над річкою у мальовничій Писарівці неподалік Полтави. Дід записався у новостворений колгосп останнім тільки після тижневого «перевиховання» в буцегарні, а потім помер від голоду. Батько загинув на фронті у перші місяці війни. Тож на плечі старшого з двох братів, 13–річного Сашка, чоловіча ноша годувальника селянської родини лягла у підлітковому віці. Все те, звісно, не могло не позначитися на його творчій і життєвій борозні...

Слово «швидкісний» у назві київського швидкісного трамваю завжди треба було писати в лапках. Для того щоб повністю відповідати гордій назві, йому не вистачає повної ізоляції від дороги та, власне, швидкості, котра насправді не перевищує звичайну трамвайну. У перший день платного проїзду я вирішив проїхатися наново відкритим маршрутом громадського транспорту і переконався у прикрому факті: слово «реконструкція» також варто було писати лише в лапках.

17 жовтня Олег Тягнибок полемiзував з уявним Вiктором Януковичем (ведучим програми «Бiле та чорне» на телеканалi TVi). Вiдповiдi Олега чiткi, осмисленi, впевненi, зрозумiлi. Юля Тимошенко про це теж говорить. Подiбне ми чули вiд Мороза, Кiнаха, Тарасюка, Мартиненка, Фiленка (та скiльки їх було!), коли вони стояли на подiумi Майдану. Та не полишає вiдчуття — щось не так. Як у пiснi В. Висоць­кого: «Эх, ребята, все не так, все не так, как надо»... Про все це говорив i Вiктор Ющенко, i всiма своїми дiями за останнi десять рокiв намагався впровадити в державi. Та всi «краснобаї» вiдсторонилися вiд Президента Ющенка — не пiдтримували його: хто — через iлюзiї i популiзм, хто — через амбiцiї, а когось направляв «Той, що в скалi сидить».

Так і не здолавши Лхоцзе з південного боку, легендарний альпініст Рейнхольд Меснер назвав шлях на цю вершину «маршрутом ХХІ століття». У його фразі є частка розпачу і захоплення одночасно, що сповна видають норовливу вдачу гімалайського восьмитисячника. Але песимістичний прогноз метра не справдився. У жовтні 1990 року команда радянських альпіністів, серед яких було і п’ятеро харків’ян, таки досягли, здавалося б, неможливого. І хоча зійти на самісіньку верхівку Лхоцзе вдалося лише двом із них, свою перемогу вони називають винятково командним досягненням. Більше того, пережите й понині болить незагоєними ранами й відчуттям того, що безумство хоробрих таки повинно мати розумні межі.

Правду кажуть: аби знав, де впаду, то соломки підстелив би. Бо за статистикою, саме травма є однією з основних причин смерті людей віком до 44 років. А в загальному переліку причин смертності вона посідає третє місце. Не думайте, що переламати руки–ноги можна тільки холодної пори року, коли тротуар покривається кригою, а ви дуже поспішаєте по тому «склі» у справах. Травму можна отримати будь–якої пори року та будь–де, навіть у власній квартирі.

У житті Мерайї Кері відбувається багато змін, пов’язаних із тим, що 40–річна поп–діва чекає дитину. Чутки про вагітність співачки з’являлися і раніше — відтоді, як 2008 року Мерайя вийшла за молодшого за неї на десять років репера і коміка Ніка Кеннона. Але тепер новину підтверджено офіційно.

«Розумний» телефон iPhone завдяки маркетинговим старанням його розробників став об’єктом обожнювання. Ця технічна новинка з сенсорним екраном хоча й не надто відрізняється за можливостями від інших «просунутих» апаратів, але є річчю, за якою споживачі готові вистоювати довжелезні черги. Інтерес до iPhone підтримують цікавими іграшками й програмками, що в нього встановлюються. Зокрема, перед святом Хелловіна презентовано додаток під назвою «Монстрометр» вартістю всього 99 центів. Він розважить малих дітей і трохи допоможе дорослим.