«Тим, що сьогодні ти можеш зі мною говорити, треба завдячувати моїй мамі, — каже Аня Бус. — Знаєш, якби всі матері були такими, то світ був би набагато кращим. Лікарі просили її змиритися і з дня на день чекати моєї смерті, але вона так за мене боролася, що я просто не мала морального права померти. У цій боротьбі минув рік, потім — другий, третій... Батьки зверталися до всіх лікарів, цілителів і шарлатанів. Мене возили до бабок зливати віск, у німецьку клініку і навіть до учня тибетського монаха».

Нині наперекір усім скептикам Аня живе і ходить, має родину (її чоловік — художник Василь Лисак). А ще Аня за власною методикою викладає німецьку мову в Центрі творчості дітей та юнацтва, а також у клубі «Промінчики». Вивчений матеріал на уроці діти закріплюють іграми, малюванням, ліпненням та бісероплетінням. Наймолодшим її учням лише півтора року. Дітки приходять на її уроки із задоволенням. Щоправда, іноді Ані доводиться читати лекції й для батьків, які не завжди розуміють, що дитині потрібна насамперед мама, а не цирк, солодка вата чи чупа–чупси...

Велосипеди — найкращі друзі нашого дитинства — часто доживають свої останні дні в місцях, не зовсім достойних колишньої слави. «Зайчики», «Аісти», «Орлятка», «Туристи» стоять на балконах та дачах, завалені купою мотлоху. На них можна було б ще кататися, але треба ж втулку перебрати, колеса порівняти, а руки не доходять — і так минають роки. «Але ж ці велосипеди ще могли б їздити і дарувати радість новим маленьким водіям», — подумали у велоклубі «Прайд кастомс» і вирішили взятися за діло. Упродовж зими та осені тут будуть збирати старезні велосипеди, ремонтувати, а навесні подарують їх мешканцям дитячих будинків.

Україна — не Малоросiя, а Росiя — не Київська Русь.

Так само, як США — не Англiя, Канада — не Францiя, Мексика — не Іспанiя. Україна сформувалася на теренах Київської Русi, а Росiя — на нових пiвнiчних землях, як, скажiмо, США на новому континентi. Якщо росiяни хочуть називатися великоросами, то це їхнє право, але називати суверенного сусiда малоросом — це неетично, зверхньо й образливо. Як не можуть син чи дочка бути старшими за батька чи матерi, так Росiя не може бути старшим братом, бо вона почала формуватися лише в 1147 роцi, тодi як Київська Русь давно вже iснувала.

Колись росiйськi козаки завойовували Україну, але видно, вони й зараз не вiдмовилися вiд прагнення приєднати нас до Росiї. Таке враження у мене склалося, коли прочитала в «Українi молодiй» за 21 вересня замiтку «Дитячi ескадрони» про те, що в Криму дiє бойовий табiр дiтей, де готують iз них бойовикiв — «борцiв з iсламiзмом».

У зв’язку iз введенням квотування експорту зерна в Херсонському морському торговому порту спостерігається аномальне скупчення зернових вантажів. Як розповів «УМ» начальник порту Сергій Ігнатенко, застій пшениці, яка нікуди не транспортується, створює серйозні проблеми. «Наші контрагенти, які працюють із зерном, продовжують виконувати графіки поставок, а відвантаження на судна припинено.

В оголошеннях «пропоную роботу» часто доводиться зустрічати парадоксальне побажання роботодавців: щоб фахівець був молодий та ще й досвід роботи мав. А де ж того досвіду набрати, якщо випускник вишу і дня не працював за фахом? Проте для студентів юридичних факультетів такою «школою молодого бійця» можуть стати юридичні клініки, яких дедалі більшає при університетах. Тут майбутні правники вчаться на практиці застосовувати свої теоретичні знання, а звичайні люди безкоштовно отримують юридичні консультації.

Учора на засіданні Верховної Ради стався інцидент. Журналісти спробували вивісити на гостьовій ложі парламенту плакат із написом: «Доступ до інформації: зараз або ніколи». Цей банер мав висіти навпроти президії ВР і нагадувати керівникам законодавчого органу про обіцянки та зобов’язання, які вони брали на себе, зокрема, перед світовою спільнотою. Адже йдеться не лише про дотримання свого слова, а й про рішучий крок у напрямi демократизації країни, якого, очевидно, бояться на Печерських пагорбах.

Журналісти спільно з опозиційними депутатами вимагали ухвалити закон про доступ до публічної інформації. За планами, це питання мали розглянути вчора. Але знову почали тягнути гуму...

Перша декада листопада ще потішить українців погожими днями. Сьогодні на Закарпатті, Прикарпатті та в Криму подекуди очікується 16—19 градусів тепла, на решті території — до 10—15 iз позначкою плюс. Температура вночі теж буде досить комфортною — до 2—7 градусів тепла, тільки у східній частині місцями та в Карпатах стовпчик термометра може опуститися до 2 градусів морозу.

Близько одинадцятої години недільного вечора 31 жовтня десятеро хлопців i дівчат віком від 14 до 17 років (усі мешканці села Білобожниця Чортківського району Тернопільської області) поверталися додому зi святкової вечірки в місцевому барі. Дорога, якою вони йшли, є частиною досить завантаженої автотраси Чортків—Бучач, обабіч якої, як це зазвичай є в наших селах, немає ні тротуарів, ні ліхтарів зi справними лампочками. Зрозуміло, в барі підлітки пили не лише безалкогольні напої, що аж ніяк не посприяло їхній уважності та обережності.

У селі Іркліїв Чорнобаївського району на центральній площі відтепер височить пам’ятник українському гетьманові Богдану Хмельницькому. Монумент досить оригінальний. Черкаський митець Іван Лавріненко зобразив воєводу на коні, а самого коня встановив на кінці великої шаблі.