Слухаючи Анатолія Мокренка, не раз ловила себе на думці, що про таке життя обов’язково треба писати мемуари. Та виявилося, що співак це вже зробив. Книжка спогадів під назвою «Знайти себе» побачила світ два роки тому. Співаку, який народився в голодному 33–му році, дитиною пережив німецьку окупацію, а потім не раз вступав до різних навчальних закладів, перш ніж стати оперним співаком, справді є про що розказати нинішньому поколінню. Виконавець зізнається, що йому нелегко було знайти себе в цьому житті, але він радий, що не схибив і таки реалізував свою заповітну мрію — співати...

З 4 по 13 листопада 2010 року у Харкові відбувається V Міжнародний конкурс виконавців на українських народних інструментах ім. Гната Хоткевича. Уже вчетверте відомий бандурист, композитор, музикознавець і громадський діяч Віктор Мішалов із Канади є членом журі цього конкурсу. Він упродовж десятиліть досліджує і публікує спадщину Гната Хоткевича. Цього року у конкурсі взяли участь близько 100 учасників з України, Білорусі, Канади, США. До складу журі увійшли авторитетні фахівці з України, Російської Федерації, Канади.

Пригадуєте популярний телевізійний ролик про натхненну самодіяльність інспектора ДАІ сержанта Петренка? Він патрулює свою «територію» й, зупиняючи першого–ліпшого водія на автомагістралі, чинно зі всією серйозністю підносить руку із жезлом до свого перехнябленого кашкета: «Порушуємо!» Автомобіліст з обуренням: «Що я порушував?..» На що сержант Петренко із міліцейською безпосередністю каже: «Моя сім’я не може чекати, доки ти порушуватимеш...»

Щось подібне спостерігається і в Київській обласній державній податковій адміністрації, де патрулює свою податкову територію її голова, державний радник податкової служби другого рангу, генерал Петренко. Він орудує без спеціального жезла й не виголошує першому–ліпшому підприємцю, що той щось порушує, а його служба не може чекати, доки той порушить.

Як геніально вона грає саму себе, коли ходить старими вулицями Харкова у супроводі свого друга, колишнього мера Михайла Пилипчука та однієї–двох телекамер. Усе в міру, зі смаком, зворушливо. Це ніби кіно, навіяне реальністю або реальність, вмонтована в кіно. Ось зірка на Клочківській, де вже немає її будинку, ось біля Маріїнської гімназії на Римарській, де колись вчилася юнкою, ось пройшла Сумською повз театр Шевченка, монологи з вистав якого й понині цитує українською. На обличчі — зворушливий сум, в очах бринить сльоза. Можливо, це всього лише геніально «прочитаний» матеріал, але чомусь щоразу хочеться вигукнути за Станіславським: «Віримо!». Вона, може, й грає, але ж саму себе — зірку, що й досі любить місто, в якому народилася і прожила сімнадцять найщасливіших років. Так каже вона сама.

Нинішня влада здійснила першу високу «посадку» у своєму середовищі: затримано не опозиціонера, а діючого чиновника. Ним стала начальниця Державної інспекції з контролю за цінами Тетяна Рудь. На інспектора одягли наручники у неї вдома, в нiч iз вівторка на середу — одразу ж після обшуку. А вже наступного дня міністр економіки Василь Цушко на засіданні уряду запропонував звільнити Рудь із займаної посади. Колеги–міністри пропозицію підтримали — із формулюванням «за порушення присяги держслужбовця».

Європейський парламент знову вирішив відкласти розгляд резолюції щодо ситуації в Україні. Відповідне рішення ухвалили позавчора ввечері на засіданні ЄП. Резолюцію, в якій, зокрема, ітиметься про українські місцеві вибори, тепер розглянуть на сесії 22—25 листопада.