Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо колишнього голови Держкомрезерву України Михайла Поживанова. Як повідомили «УМ» у прес–службі СБУ, справу порушено в рамках розслідування справ за фактами розкрадання державних коштів на суму понад 7 мільярдів гривень, у тому числі виявлених міжнародними аудиторськими компаніями при перевірці використання урядом України бюджетних коштів у 2008—2009 роках та першому кварталі 2010 року. Щодо пана Поживанова винесено окрему постанову, йому інкримінують розкрадання державних кош­тів у сумі майже 35 мільйонів гривень.

У систему ТОВ «Луганськвода» входить 56 комплексів очисних споруд. Будували ці комплекси в 50–ті роки минуло століття. Об’єкти морально застаріли і фізично зношені. Зрештою, за ці роки там нагромадилося близько півтори сотні тисяч кубометрів так званих осадів. Повітря вони не озонують і воду в навколишніх водоймах не облагороджують. Але і з них, виявляється, може бути користь!

Люди в погонах на Дніпропетровщині потрапили у черговий гучний скандал. На відміну від трагедій у селі Старовишневецькому, коли до нестями п’яний міліціонер застрелив одного школяра, а другого важко поранив, чи на Криворіжжі, коли спіймані за банальну крадіжку двоє підлітків після спілкування у райвідділі міліції повісилися, ця історія могла здатися не настільки гучною. Проте саме їй вочевидь судилося викликати не тільки всеукраїнський, а й європейський резонанс.

Як відомо, Естонія з першого січня цього року запровадила в обіг на своїй території єдину європейську валюту євро і таким чином стала 17ю країною єврозони та першою пострадянською республікою, в якій діє євро. Учора Євросоюз похвалив Естонію за вдалий перехід iз крони на євро і заявив, що він був проведений найкраще за всю історію євро. Однак естонський Центробанк заявляє, що в обігу надалі перебувають крони загальною вартістю в 117 млн. євро. Стосовно обміняних крон, то паперові банкноти тепер ріжуть і пресують у брикети та відправляють на ТЕЦ i спалюють. А металеві монети йдуть на переплавку.

Як відомо, відзнака — явище здебільшого кон’юнктурне: будь–то «Оскар» чи Шевченківська премія, і лауреатом часто стають iз певних суб’єктивних причин. Тому присутність у короткому списку номінантів на Шевченківську премію Василя Шкляра з його романом «Залишенець» («Чорний ворон») створює неабияку інтригу. Нагадаємо, що у літературному блоці претендентів конкуренцію йому складають поет Павло Вольвач, автор збірки «Триб», дитячий письменник Володимир Рутківський (трилогія для дітей «Джури») та автори літературознавчого й біографічного видання «Іван Франко» Роман Горак і Микола–Ярослав Гнатів.

...Навесні 1917 року в португальській місцині Кова да Ірія трьом маленьким пастушкам — Франсишку, Жасинті та Люсії — явилася Пресвята Богородиця. Серед інших пророкувань та прохань Пречиста Діва звернулася до церкви та народу тодішньої Російської імперії. Зокрема, вона просила присвятити Росію своєму Непорочному Серцю і звершити всеохопне покаяння в перші місяці після війни. Якщо ж люди послухають Її настанови, то в державі запанують мир і злагода. В іншому випадку беззаконня заповнять світ, будуть нові війни та гоніння на церкву. Добро буде попрано, ім’я Боже стане презирливим і багато люду буде знищено. Однак, врешті–решт, Її Непорочне Серце восторжествує. Святий Отець присвятить Росію Богородиці, вона повернеться, і на деякий час на землі запанує мир. А оскільки територія Східної України в той час входила до складу Російської імперії, то пророцтва Матері Божої повною мірою стосуються і сучасної України, її народу та церкви.

Оригінал ікони Пресвятої Діви Фатимської нині знаходиться у російському місті Пушкіне й був написаний з благословення тієї самої сестри Люсії, яка, ще будучи десятирічною дівчинкою, стала свідком Фатимських оголошень, а згодом — черницею. У руках Пресвятої Діви — кулон у вигляді Непорочного Серця, яке вона готова віддати заради спасіння людства.

Авторство цього унікального видання Борис Ковтонюк, випускник факультету журналістики Львівського державного університету, розділив iз дружиною Людмилою. Спільними зусиллями вони оприлюднили понад 500 дат, пов’язаних iз життям Нестора Івановича, — від його народження 26 жовтня 1888 року на Запоріжжі й до смерті у Парижі 25 липня 1934 року та похорону через три дні, на який з’їхалося близько 500 анархістів iз різних країн. Під час презентації книги, яка відбулася в Дніпропетровську, Борис Ковтонюк, до речі, він — правнук віщуна і цілителя Панаса Квітки, акцентував увагу на тому, що махновщина стала нічим іншим як невдалою спробою відродити козацтво. Це пояснювалося багатьма факторами — і тим, що рух зародився на землях колишньої запорозької вольниці, і тією ж концепцією… Багато повстанців одягалися під козаків, деякі навіть носили чуби, як свідчать тогочасні фото. Махновці співали козацькі народні пісні, наслідували багато козацьких звичаїв. Як і запорожці, вони не претендували на територію всієї України, у тім числі й на її столицю — Київ.

Провести ніч на автостоянці у стилі 70–х років або відпочити у стилізованому номері–гаражі можна у готелі Retro Car, який нещодавно відкрився у Тернополі на вулиці Микулинецькій, 116а. Готель став справжньою знахідкою для запеклих автомобілістів. Вестибюль та рецепцію Retro Car прикрашає галерея тематичних ретро–постерів та світлин, а про цікавинки з історії автомобілів гостям пропонують дізнатись зi спеціального випуску місцевої «газети».