Коли ми чуємо слово «енциклопедія», то уявляємо книжкову шафу, на якій том за томом розставлені товсті книги. Найповніша у світі друкована енциклопедія — «Британіка» — складається з 32 томів, налічує 120 тисяч статей і є окрасою будь–якої бібліотеки. Але навіть вона давно вибула з конкуренції й не може позмагатися в популярності та обсягах інформації з іншою енциклопедією, продуктом просунутих комп’ютерних технологій, — «Вікіпедією». Рано чи пізно людство мусило вигадати «Вікіпедію» — базу даних, яка вбирала б інформацію про все і вся у світі, могла б оперативно поновлюватись кожним охочим у прудкому вирі життя.

А все починалося десять років тому, 15 січня 2001–го, коли в інтернеті було зареєстровано сайт wikipedia.com. Наступного дня Джиммі Уейлс, один із засновників «Вікіпедії», вніс перший запис на нову сторінку: «Привіт, світ!» З тих пір цей інтернет–проект розрісся до гігантських масштабів: нині «Вікіпедія» налічує 18 мільйонів статей і доступна 278 мовами. 255 тисяч статей — українською мовою.

Друга декада ХХІ сторіччя для планети почалася з «мокрої справи» — цими днями багато регіонів світу потерпає від катастрофічних повеней. У центрі уваги досі залишається Австралія, де ще з кінця минулого року затопленим стоїть штат Квінсленд. Учора його столицею — двомільйонним Брісбеном, який є третім за кількістю населення містом країни — прокотилася потужна хвиля. «Сухопутне цунамі» виявилося на метр нижчим, ніж побоювалися гідрометеорологи, але однаково завдало колосальних збитків. Затоплено близько 15 тисяч житлових будинків та 2500 фірм і підприємств, 115 тисяч будівель залишилися без електричного струму. Райони, що потерпіли від повені, знеструмлюють цілеспрямовано, адже стихією повалило багато електричних стовпів, і обірвані дроти опинилися у воді. З каналізаційних колекторів до повеневих вод виливаються нечистоти.

Тепер українська влада може спокійніше дивитися в очі Заходу. Вчора у парламенті було ухвалено закон про доступ до публічної інформації, прийняття якого тривалий час вимагали Захiд та правозахисні організації. Фракції коаліції довго пручалися, проте вчора, після внесення правок, парламент продемонстрував одностайність — 408 голосів «за». А проект внесення змін до низки законів, який теж стосується публічної інформації, набрав 412 голосів.

Позачергові сесії Львівсь­кої та Тернопільської облрад учора зібралися, аби відреагувати на київські рішення про позбавлення Степана Бандери і Романа Шухевича відзнак Героїв України.

У Львові згуртувалися всі націонал–демократичні та націоналістичні сили області — від «нашоукраїнців» до «свободівців». Місцевих обранців, які вийшли до пам’ятника Бандері, не зупинив навіть дощ. В ухваленому зверненні депутати наголосили: «вважаємо, що суди пішли на повідку тих агентів Кремля, які сьогодні засідають у вищих ешелонах української влади, а постанови про скасування указу суди ухвалили за вказівкою Банкової на догоду Путіну і Медвєдєву... Вороги України не могли подолати Бандеру живого, вони бояться його і мертвого. Війну проти Бандери і терор проти бандерівців ми, депутати Львівської обласної ради, розцінюємо як наступ на громадянські, конституційні та національні права українців. У цьому протистоянні ми будемо з нашим народом».

Як відомо, «слово — не горобець», а «рукописи не горять». Проте ні народна мудрість, ні слова класика в нинішній політичній «кухні» не є правилами чи прописаними істинами. Показовий приклад — політичний шлях білоцерківського багатія, колишнього міністра транспорту і зв’язку, а тепер — заступника міністра інфраструктури Костянтина Олексійовича Єфименка.

Запеклий бютівець, що свого часу отримав від Юлії Тимошенко посаду керівника «Укртрансгазу», очолював її блок у Білоцерківській міській раді на Київщині, а рік тому, за словами опонентів, для агітації «використовував усі засоби, в тому числі брехню, провокації і бруд на адресу Януковича», тепер гармонійно увійшов до складу уряду Миколи Азарова.

Звичайно, спроби створення інформаційного вакууму навколо цієї політичної фігури і в Білій Церкві на Київщині, і в усій Україні свої результати дають. Однак події, що відбувалися близько року тому, пам’ятають мешканці міста, і статті із заголовками «Янукович обіцяє Україну блатним?» ще не встигли забутися.

Наприкінці минулого року скандальному будівництву на території Олександрівської (Жовтневої) лікарні суд дав зелене світло. Це відбулося після оскарження компанією «Житлобуд» постанови Вищого господарського суду України. Саме тієї постанови, яка «остаточна і оскарженню не підлягає». Відтак найближчим часом може поновитися будівництво висотного будинку на Шовковичній 39/1А. Там свого часу уже частково зруйновано Кловський узвіз і знищено кілька сотень насаджень садиби Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця. Будівництво загрожує руйнуванням і самій Жовтневій лікарні.

Іван Куровський, почесний президент ТОВ «Житлобуд», депутат­БЮТівець, домігся свого після шестирічної боротьби в судах і на будмайданчику. На медиків чиниться тиск, голова КМДА Олександр Попов конфлікт ігнорує, а кияни готуються до нової хвилі протистояння.

Скидається на те, що в Міністерстві культури нареш­ті усвідомили, що діяльність керівників Одеського театру опери й балету потребує ревізії. Принаймні надію на це дає міністерський наказ, одним із пунктів якого є вимога здійснити атестацію керівного складу. «Таку атестацію, наскільки я пам’ятаю, не проводили з часів існування театру. Тоді як творчий склад атестували нещодавно», — звітує нещодавно призначений генеральний директор опери Надія Бабіч. Атестація розпочалася 8 січня, проте, як виявилося, четверо працівників уникли цієї процедури, оскільки перебувають на лікарняному. Серед них — одіозна Світлана Холденко, заступник генерального директора, якого попередні керівники театру — Сергій Проскурня та Олексій Ботвінов — звинувачували у спробах одноосібно керувати закладом культури, що минулого року мало не призвело до зриву прем’єри опери «Турандот» та спричинило міжнародний скандал через усунення від постановки режисера Крістіана фон Гетца. «На жаль, не всі люди з’явилися — дехто захворів. Світлана Холденко захворіла і не була на атестації. Тому атестацію ми завершимо після виходу їх на роботу», — уточнила Надія Бабіч.