ЦВК Молдови позавчора пізно ввечері оголосив остаточні підсумки парламентських виборів: за комуністів проголосували 49,48 відсотка виборців, за Ліберальну партію — 13,14%, за ЛДПР — 12,43%, за альянс «Наша Молдова» — 9,77%. Тобто результати, порівняно з тими, після оприлюднення яких у Кишиневі відбулися заворушення, відрізняються менш ніж на відсоток.

Масова протестна акція зі штурмом парламенту та резиденції президента виявилася зовсім не «кольоровою» і зовсім не революцією. За ніч влада оговталася: відвоювала у молодих повстанців державні будівлі й почала там вставляти вибиті шибки, заарештувала сотні активістів, полякала опозицію. Націонал–демократичні сили відтак відхрестилися від організації велетенського мітингу, що переріс у побоїще і банальний розбій. Школи та університети позакривали у своїх розумних стінах дужу молодь — аби не кортіло повторити вівторкову акцію громадянської непокори. Міністерство освіти видало наказ: щоб до 15.00 всі сиділи на заняттях, облік присутніх суворий, як під час надзвичайного стану. І революційне студентство, як не дивно, перестало вимагати перегляду результатів парламентських виборів. Президент Молдови заявив, що «цю вакханалію» допомогла організувати Румунія, тож країна стоїть на межі розриву дипломатичних стосунків зі своїм найріднішим сусідом. Усе стихло. Комуністи дали країні урок демократії.

Україна увійшла в документи ювілейного саміту НАТО — кількома нуднуватими і малообіцяючими рядками. У заключному комюніке саміту говориться: «У Бухаресті ми вирішили, що Україна і Грузія будуть членами НАТО, і ми підтверджуємо всі елементи цього рішення». І ще — «ми максималізуємо наші поради, допомогу та підтримку для... реформ у рамках комітетів Україна—НАТО та Грузія—НАТО». Мова чиновників кострубата, тож обіцянка «максималізувати поради» (це що, означає давати ще більше цінних порад?) виглядає дещо знущально. МЗС — відомство, яке хоча б через одягнений на нього мундир мусило якось реагувати на натовські обіцянки, — відгукнулося коментарем, аналогічним за звучанням. «Ми сподіваємося, що і надалі наша перспектива, чітко задекларована на саміті НАТО в Бухаресті, залишиться ключовою в діалозі між Україною і НАТО», — звично повторив речник МЗС України Василь Кирилич.

Візит Президента України Віктора Ющенка до Праги — так уже сталося — припав на лиху годину: ліві в парламенті Чехії скинули уряд Мірека Тополанека, і країна, яка головує в ЄС, опинилася у вкрай неприємній ситуації. Говорити про перспективи співпраці з ЄС стало враз якось трохи «не з руки». «Соціалісти та комуністи висловили мені недовіру і тепер не знають, що з цим робити. А я не буду робити для них ситуацію легшою», — пояснив Ющенкові Тополанек, уже дещо оговтавшись від позавчорашнього удару депутатів.

Список найбагатших людей світу, укладений традиційно американським часописом «Форбс», очолив інвестор зі США Воррен Баффет — у нього 62 мільярди доларів. Білл Гейтс, який десятиліттями тримав першість, тепер на третьому місці зі своїми статками, оціненими цьогоріч експертами «форбс» у 58 млрд. доларів. «Комп’ютерного» магната потурив телевізійний. Мексиканець Карлос Слім Хелу, власник телекомунікаційних мереж, багатство якого обраховується 60 мільярдами, посів друге місце в реєстрі світових товстосумів.

Саміт Європейського Со­юзу, що відбувся 1 березня у Брюсселі, розсварив «стару» та «нову» Європу. Головною темою саміту була протидія фінансовій кризі, а також підготовка до ще одного (вочевидь «останнього і вирішального», як бій) засідання, запланованого на квітень у Лондоні, що теж буде присвячено боротьбі з кризою, — саміту 20 найбільш розвинутих країн світу.

Рішення Міжнародного суду ООН щодо розподілу шельфу в Чорному морі та виняткових економічних зон викликало в Україні, на відміну від Румунії, хвилю суперечливих коментарів. Якщо румуни одноголосно стверджують: такий поділ території шельфу — це наша перемога, то в Україні голоси головних гравців розділилися. Тобто начебто це була перемога, «тільки трохи не така». Що вдієш — політика ніколи не була синонімом чесності. Головне, у чому збігаються думки й експертів, і дипломатів, і влади, — суд поставив крапку в суперечностях між Україною та Румунією, напругу між країнами повністю знято. Але як класифікувати те, що отримала наша держава внаслідок гаазького вердикту, і головне — які підводні багатства, що таять глибини шельфу, ми не здобули? Фахівці визнають: ця спірна акваторія не досліджувалася ґрунтовно, тож що криється в її надрах, достеменно не знаємо ні ми, ні румуни.

«Це більше, ніж ми розраховували», — діляться в кулуарах МЗС українські дипломати.
Офіційні коментарі більш скуті. Румунські інформагенції торжествують і заявляють про «офіційне задоволення судовим рішенням». «Із загальної площі 12 тис. кв. км наша країна здобула 9,7 тис. кв. км, тобто понад 79% площі шельфу», — торжествує румунська інофрмагенція Mediafax. Схоже, в Бухареста є таки більше підстав радіти, ніж у Києва.
Міжнародний суд справедливості у Гаазі вчора оголосив свій вердикт у справі про делімітацію між Україною і Румунією континентального морського шельфу та виняткових економічних зон. Лінія поділу морських обширів, вказана судом ООН, дуже близька до тієї, яку прагнула провести румунська сторона, започаткувавши судову тяжбу ще 2004 року.
Рішення суду оскарженню та перегляду не підлягає.

Учора вперше за весь час свого президентства Віктор Ющенко офіційно зустрівся зі своїм білоруським колегою Олександром Лукашенком. Для цієї зустрічі, на якій наполягала білоруська сторона, Лукашенко, якого називають «останнім диктатором Європи», на один день прибув до Чернігова. Невелике обласне місто заледве знайшло, де зустріти гостя, що не кажіть, а все–таки президентського рівня. Дякувати Богові, знайшовся «двозірковий» готель, колишній обкомівський.
Зустріч була і справді плідною — президенти обговорили перспективи економічної співпраці, і за підсумками цих переговорів були підписані чотири важливі міжурядові документи. Один із них відкриває шлях для продажу Україною Білорусі трьох мільярдів кВт/год. електроенергії.

«Це така сама війна, як і проти Грузії, тільки ведеться вона іншими методами, «газовими», — переконаний Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України. Кожна війна має свою вищу мету. Кінцева мета нинішньої газової війни — відновлення Росією домінування в Європі, і не лише на пострадянському просторі.