Приготування різних наливок Ольга Вербенець називає фантазійною творчістю. Ольга Григорівна, як за дитинством, жалкує за часами, коли мало не на кожному вікні стояли в ряд різні бутлі, а в них дозрівали на сонці ягоди і садовина, перетворюючись поволі на запашні напої (по–галицьки це слово звучить незвично–загадково «трунки»).

Вправна господиня, за освітою філолог, що свого часу вела кулінарну передачу на львівському телебаченні, потім — тематичні сторінки в «Галицькому світі» та «Поступі» , також визнає, що виготовлення наливок за старовинними переписами і сучасними рецептами — це справжнє випробування. І щоденна метушня у цій справі — ворог номер один. Бо будь–яка творчість не терпить суєти.

Один із наймасовіших туристичних маршрутів українців — на роздоріжжя Африки й Азії. Море, від якого кільканадцять годин автобусом до єгипетських пірамід, — це порівняно дешево й екзотично; інші люди, культура і, звичайно ж, кухня.

Щоб засолити перець, спочатку готуємо маринад із трьох літрів води, півлітра дев’ятипроцентного оцту та півлітра рослинної олії, склянки солі та склянки цукру. Перець промити і просушити. З плодів можна вийняти насіння і вже взимку робити з них фаршировані, приміром, м’ясо–рисовою начинкою перці. Можна залишити плоди і цілими — вони ефектно виглядатимуть на тарелі серед інших засолених овочів. Отже, чи то цілі або почищені перчини кидаємо в киплячий розсіл і кип’ятимо 5—10 хвилин, поки вони не стануть м’якими та не змінять колір. Виймаємо і щільно накладаємо перці у висушені (зручніше літрові) банки. Заливаємо крутим розсолом і закупорюємо гарячими кришками. Зберігати у прохолодному місці.

Ми подорожуємо, і з далеких країв привозимо не тільки сувеніри і фотографії, спогади про екзотичні краєвиди і, можливо, курортні романи. Буває, сподобається якась національна страва і намагаєшся потім удома відтворити її. «Смачне життя» відкриває сезон «туристичних» рецептів турецькими стравами, адже в цю країну наші співвітчизники їздять чи не найчастіше. Пишіть нам свої рецепти, які ви привезли з подорожей до інших країн (з фото буде цікавіше), а може, вам сподобалася страва, але не знаєте, як її повторити в українських реаліях. Пишіть нам, і ми спробуємо вам допомогти.

Сьогодні можна посперечатися, турецький чи болгарський суп із тельбухів ішкембе, хто першим приготував шиш–кебаб (шашлик), долму (фарш у виноградному листі) чи пахлаву. Усе це і ще безліч страв із м’яса, морепродуктів, найрізноманітніші закуски і казкові східні солодощі є в турецькій кухні — міксі з арабських, східно– та західноєвропейських інгредієнтів. Історичних півтисячоліття володарювання Османської імперії на багатьох середньовічних територіях до простонародних уподобань додали кулінарну вишуканість кухарів стамбульського палацу Топкапи — і нині багато гурманів вважає турецьку кухню, вслід за французькою та китайською, третьою у світі за вишуканістю, наповненням та смаком.

Коли на вулиці спека, пити хочеться багато. І щоразу тільки підсилюється бажання урізноманітнити асортимент. Виробники ж дбайливо тримають руку на пульсі споживача і щораз підкидають якісь новинки. Одна з останніх на нашому ринку — так звані холодні чаї. Скільки дійсно чаю у пляшках і чи є він там узагалі про це вирішили дізнатися спеціалісти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

Коли б я зустріла цього 22–річного юнака випадково, подумала б, що це один із наступників Кличків. І навіть не помилилася б на всі сто. Бо киянин Артем Ромашов донедавна активно займався спортом, зокрема і боксом. Взагалі, спектр його захоплень вартий поваги — щось на зразок кота Матроскіна з Простоквашино: «А я ще й хрестиком вишивати умію...» Випускник школи–інтернату з поглибленим вивченням художньо–естетичного циклу і петриківський розпис пробував робити, і фітодизайном «балувався». Та основне заняття Артема уже кілька років поспіль — кулінарне мистецтво. Втілюючи свої фантазії та бажання на тарілці, досить юний кухар одного зі столичних ресторанів здобув уже не одну перемогу на змаганнях серед своїх ровесників–юніорів та досвідченіших кухарів. Купу відзнак і нагород кухар–маестро уже цьогоріч привіз із двох міжнародних кулінарних змагань: із гастрономічного фестивалю у Стамбулі та конкурсу «Смак життя», що відбувся на грецькому острові Кріт.

Здебільшого цей овоч асоціюється з ікрою «заморською» з відомого фільму, в якому Іван Васильович змінює професію. Найтрадиційніша наша страва — тушковані кабачки. Насправді ж страв із біло–жовто–зелених величезна кількість — набереться на окрему книгу рецептів. Бо цей нейтральний овоч можна поєднувати практично з усім: м’ясом, рибою, грибами, овочами і крупами.

Пам’ятаєте дитячу казку про майстровитого принца, який зумів зробити чарівний горщик, який показував страви на кухнях усіх господинь у королівстві? Як не прикро, насправді такого умільця не існує, а отже — й всевидящого кулінарного пристрою. Але «Смачне життя» вирішило періодично підглядати за майстерністю звичайних господинь нашого читацького царства.

Не знаю, в кого як, а мені переконати чоловіка, що овочевий салат — найсмачніший, не вдається. І пересвідчилася уже не раз, що в цьому сенсі я не одинока. Тому пропоную торувати шляхи до сердець сильної половини з салатниками, де, крім огірків, помідорів і цибулі, обов’язково можна віднайти шматочок м’яса.

Це зараз яскраво–червоний — кольору крові та пристрасті — холодний суп гаспачо гурмани визнають однією з найкращих страв іспанської кухні (інша смакота — паелья). А починалося усе ще до Колумба, коли, за однією з версій, погоничі мулів брали з собою в дорогу глиняне горнятко, часник, оливкову олію, огірки і сухарі. Десь на узбіччі вони розчавлювали часник, посипали сіллю і змішували його з олією. А потім клали у горнятко огірки та подрібнені сухарі, перемішували і на деякий час залишали, щоб хліб набрався олії.