Депутати Запорізької обласної ради, де домінує Партія регіонів, дивують своїми рішеннями щодо заявок юридичних осіб на розробку природних родовищ регіону. Однією з січневих ухвал вони навіть дозволили розвідувати надра славетної Хортиці — острова–музею.

Усі ми певні, що це — аксіома: бодай де–юре, згідно з чинною Конституцією, «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу...» є власністю усіх без винятку українців. Від пенсіонера з багаторічним трудовим стажем — до олігарха з багатомільйонними (і навряд чи трудовими) статками. Де там: перераховані в статті 13 Основного закону багатства є лише «об’єктами права власності Українського народу»! Не більше. Ще одна сфера людського буття з проваллям між правами й реаліями «маленьких українців». Бо ж «від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування», зазначено у цій таки ж, 13–й, статті.

Біда сталася січневого надвечір’я у селі Таврія Веселівського району: на племінній фермі державного підприємства «Соцземлеробство» замикання електродроту спричинило смерть 89 корів. За прогнозом начальника районної філії МНС Віктора Сиротюка, якби НП «припізнилася» хвилин на двадцять, то були б і людські жертви: доярки вже квапилися на вечірнє доїння.

Голова Національного агентства з підготовки і проведення в Україні фінальної частини футбольного Євро–2012 Євген Червоненко відбуває післязавтра в Об’єднані Арабські Емірати. «Солдат Президента», як називав себе пан Євген на посаді голови Запорізької ОДА, і в статусі «солдата спорту» не відмовився від участі у дебютних для України кільцьових автогонках на Аравійському півострові.

Майбутньому орендареві запропонували десять тисяч гектарів ріллі у Кам’янко–Дніпровському районі. «Пропозиція солідна, за моїми даними — найбільша в Україні. Принаймні на сьогодні. Тому й інтерес до заходу виявився небувалим», — сказав аграрний віце–«губернатор» Запорізької області Валерій Черкаска.

«Конфлікт ідеологій» виник у селі Чубарівка Пологівського району, на батьківщині Власа Чубаря, колишнього голови Раднаркому УРСР і міністра фінансів СРСР 30–х років. Хоча згодом він сам став жертвою сталінського режиму (у 1939–му 47–річного Чубаря розстріляли як ворога народу), в облраді та облдержадміністрації вирішили, що не личить селу носити ім’я одного з організаторів Голодомору, як не–доцільно тратитися на пам’ятник і функціонування музею такої суперечливої особистості.

У Дніпропетровському апеляційному суді днями почався судовий процес у кримінальній справі пологівського маніяка Сергія Ткача, затриманого ще влітку 2005 року. У суді, що триватиме щонайменше півроку, розглянуть 40 злочинів, 29 із них — убивства. Загалом Ткач зізнався у 70 вбивствах, але решта — ще готується слідством, адже постійно виникають нові факти. За ці злочини безневинно засудили дев’ятьох людей. На суд з’їхалися родичі жертв злочинця і ті, кому пощастило залишитися в живих.

Задля цього минулого четверга майже на годину було відтерміновано відкриття сесії обласної ради. Біля білого хреста на чорній плитіпрямокутнику слово мовили не тільки потерпілі від штучного голоду і «губернатор» (пам’ятник, до речі, споруджено на особисті кошти Євгена Червоненка), а й міський голова Євген Карташов та інші особи, котрі є винуватцями того, що віддати данину пам’яті землякам запоріжці не змогли 24 листопада, під час загальнонаціональної акції «Запали свічку...».

На тлі чергової трагедії в копальні ім. Засядька і «сірчано-мазутних розборок» у Керченській протоці наслідки стихії в Північному Приазов’ї видаються другоплановими. Ситуація ж, на жаль, і тут достатньо складна: цими днями ртутний стовпчик у Бердянську щоночі опускається до трьох-чотирьох градусів морозу, вбиваючи надію людей якнайшвидше повернутися у свої домівки.

У Токмацькому районі відбулося перепоховання ще 29 загиблих воїнів, останки котрих були знайдені учасниками експедиції обласної Асоціації пошукових загонів. Таким чином, Меморіал загиблим на Пришибських висотах, відкритий у жовтні 2005 року за участі міністра оборони Анатолія Гриценка, став цивілізованим прихистком для вже 665 загиблих. Назагал, свідчать архіви і стверджують пошуковці, під час штурму лінії оборони «Вотан», влаштованої німцями від Василівки аж до Молочного лиману Азовського моря, загинуло близько 600 тисяч радянських бійців — і прах лише половини з них лежить у братських могилах, під офіційними обелісками.