Коли ми позавчора починали цю розмову з директором Інституту глобальних стратегій Вадимом Карасьовим, ЗМІ вже повідомили про двох загиблих на Майдані. Їхні смерті вже були реальністю, яка, втім, іще не вкладалася в голові. Кількість убитих і скалічених «Беркутом» зростала по мірі того, як готувалося до друку це інтерв’ю.

Уже другий місяць тримається Євромайдан, а відчуття невпевненості й тривоги не полишає. Згадую не менш бурхливий Майдан–2004, який я відвідував кілька разів і завжди відчував оптимізм та вірив у його перемогу. Чому так?..

Склад створеної в понеділок робочої групи, яка має підготувати переговори для врегулювання суспільного протистояння, жодним чином не задовольняє опозицію. Адже серед делегатів від влади немає головного фігуранта — Президента Віктора Януковича.

Після вчорашньої ночі соцмережами поширювався сумний жарт: коли в Європі на вулицю виходять протестувальники, вони громлять машини та вітрини, а поліція їх відловлює. І тільки в Україні маніфестанти самі відловлюють тих, хто псує чужу власність, та намагаються всучити їх міліції, яка воліє стояти в стороні».

— Я б не робив висновку, що мирні протести переросли в силове протистояння. Те, що відбулося на вулиці Грушевського, — це прояв радикальних настроїв, які й до того існували в протестному середовищі. Позавчора відбувся локальний прояв таких настроїв, і я б не перебільшував значення цих подій.

Ухваливши закони 16 січня, переступивши права і свободи, даровані Конституцією, влада оголосила війну народові й засвідчила, що в 2015 році ніяких справедливих виборів не буде. Соціальні мережі, опозиційні теле– та інтернет–канали, «сарафанне радіо» — все це стало каталізатором скликаного опозицією на неділю, 19 січня, восьмого народного віча на Майдані.

Ранок 16 січня видався похмурим та тривожним. У центрі міста побільшало силовиків, а «Антимайдан», який доти тримали у спеціальній «резервації» на території Маріїнського парку, частково перетік під Верховну Раду. «Оппозиция, не лезь, дай принять бюджет нам весь», — скандували на своєму мітингу симпатики ПР. Їх побажання здійснилось: бюджет прийняли «увесь», навіть без обговорення. Здається, він до всього іншого ще й виконав роль димової завіси: адже поки опозиція обурювалася його прийняттям «нашвидкуруч», більшість проголосувала за ще кілька законів, які дозволяють розігнати Майдан, зняти відповідальність із садистів–«беркутівців» та переса­джати антивладних депутатів.

Крім потужного політичного магнетизму, київський Євромайдан набув великого значення ще і як своєрідний туристичний фактор. Сюди їдуть не лише щоб підтримати, а й подивитися. Причому гості — і з України, і з–за кордону.