Мужская ветровка

Віктор Янукович вирішив зекономити гроші на військовому параді до Дня Незалежності — зате влаштував у центрі столиці повноцінний «парад» із демонстрацією потуги міліції. Київ давно не бачив такого засилля правоохоронців. Кашкети, берети, шапки–балаклави і «космічні» шоломи виднілися на всіх центральних вулицях столиці. Їх носії отримали вказівку не пропустити опозиційну маніфестацію на Хрещатик і майдан Незалежності, де мали відбуватися офіційні святкові заходи. Проходячи повз один із міліцейських автобусів, кореспондент «УМ» почув: «Якщо піде команда — тоді все, даємо на повну!»

У вашій родині є школяр, і в нього немає «свіжої» довідки щодо проходження обов’язкового профілактичного медогляду? Не варто в істериці бігти в поліклініку, щоб оформити документ. Якщо ваша дитина проходила такий огляд минулого року (у листопаді, жовтні тощо), вона має право відвідувати заклад освіти, і ніхто не має права звернути її додому.

Минулого тижня Михайла Ратушного обрали головою Української всесвітньої координаційної ради. Та на дверях його кабінету досі висить табличка попереднього керівника: «Павличко Дмитро Васильович». «Якщо чесно, я й не звернув уваги на цей напис. Якось змінимо», — каже Ратушний, колишній заступник Павличка по УВКР.

Анонсуючи свій відхід із посади, Дмитро Павличко висловив побажання, щоб головою став саме Ратушний. Але на V Всесвітньому форумі українців Ратушному довелося почути на свою адресу й чимало критики. Один із ключових закидів — те, що кандидатуру пана Михайла начебто було схвалено на Банковій, і надалі він проводитиме в організації, що координує та невеликою копійкою підтримує діяльність діаспори, політику Януковича. Ратушний відкидає ці звинувачення. Зокрема, він був на опозиційному мітингу 24 серпня, хоч і не виступав із трибуни. При цьому голова УВКР наголошує: щоб вирішити проблему — із владою треба працювати.

Завтра ювілейна дата Івана Франка — 155–річчя з дня народження. Як кожну визначну особистість, яку підняли на п’єдестал у радянські часи, автора рядків про Каменяра і Вічного революціонера спочатку ідеалізували, заганяючи у рамки боротьби за ідеї соціалізму. Втім феномен «мужицького сина» з Нагуєвичів багатогранніший і колоритніший: він жив за Австро–Угорщини у фактично польському Львові, став доктором наук у Відні, пропагував українські ідеї і передбачив крах імперій. За 59 років залишив близько 6 тисяч своїх художніх творів і наукових праць. Навіть тоді, коли його руки останні роки були паралізовані, свої думки він надиктовував іншим.

Горезвiсний час змін та умови, у яких жив i працював Франко, дуже складні і навіть фатальні. Напевно, тому й реальне буття Івана Яковича та його родини — як згусток негараздів і нещасть, трагедій, яких вистачало б щонайменше на шістьох. Щоб відчути справжніми Франка та його епоху, треба вирушати у його будинок–музей у Львові. Наш гід у двоповерховому помешканні, де максимально відтворено прижиттєві інтер’єри власника і який наповнено багатьма речами, що знали Франка, — відома дослідниця життя і творчості ювіляра Віра Лук’янівна Бонь.

Сьогоднішнє київське «Динамо» не критикує хіба що лінивий. Але ж і справді є за що. Найтитулованіший вітчизняний клуб другий сезон поспіль «пролетів» повз елітний раунд Ліги чемпіонів. Ті самі два роки флагман українського футболу не може виграти чемпіонський титул на внутрішній арені. Водночас слід визнати, що «біло–синій» корабель отримав велику пробоїну ще раніше, коли 2002 року помер творець останніх динамівських тріумфів Валерій Лобановський. Відтоді у «Динамо» десять разів змінювався стерновий. «Немає результату», — пояснює причини частих ротацій тренерів легендарний динамівець Сергій Ребров, який останні два роки працює в тренерському штабі столичного клубу.

У розмові з кореспондентом «УМ» найкращий бомбардир українських першостей розповів про сучасні проблеми «Динамо», для розв’язання яких попросив терпіння у вболівальників, та пригадав найкращі роки своєї футбольної молодості.

...На свіжопокладений асфальт новозбудованої естакади поблизу моста Метра вчора в обід прибув кортеж Прем’єр–міністра України Миколи Азарова. Високопосадовець до Дня Незалежності відкрив транспортну розв’язку — одну з двох, яка має суттєво полегшити життя автомобілістів, що рухаються з південної околиці столиці до її центру і найстарішого району Подолу.

Якщо вірити соціологічним опитуванням, до святкування найбільшого державного свята — дня народження нашої незалежної країни — українці наближаються зі скептичним настроєм. Теза «втрачено більше, ніж здобуто» проходить червоною лінією при обговореннi будь–якої сфери діяльності. Як і твердження «не завдяки, а всупереч», що досить часто зустрічається у відповідях на опитування, яке відділ культури «України молодої» провів серед професіоналів, що творять у культурному просторі нашої держави. Щоб не здаватися на поталу вже зовсім занепадницьким настроям (адже попри незадовільний стан у галузі загалом, нація все ж створювала і далі створює свою літературу, кіно, театр, музику, арт), ми запропонували експертам відповісти на два запитання:
1. Які здобутки у цій галузі ви можете перерахувати?
2. Які хороші ініціативи (ідеї, законо­про­екти), що стосуються цього простору, були озвучені протягом останніх 20 років, але не отримали практичного втілення?
У святковому числі «УМ» ми відкриваємо проект «Українська культура: 20 років незалежності». Починаємо з літератури і кіно. У наступних номерах будуть надруковані відповіді експертів у галузі театру, музики та образо­творчого мистецтва.

Він прославився історичними романами, які були суворо заборонені за радянських часів. Книгу «Південний комфорт» обговорювали на засіданні Генпрокуратури СРСР. Але твори патріарха української літератури Павла Загребельного оцінив народ, купуючи їх по 100 карбованців з–під поли, потайки. «Письменник починається з широти душі», — такий висновок зробив Павло Загребельний про своє ремесло на схилі віку. Здатність людини вбирати в себе світ і віддавати пережите, вміння радіти життю й не бути «сектантськи обмеженим», — так він розшифрував те, що називають затертим словом «покликання». «Не дивитися на світ крізь бійницю фортеці або крізь щілину в танку, крізь яку дивиться танкіст, перш ніж пустити на вас набій із гармати або чергу з великокаліберного кулемета. Широта душі — це широкий погляд, і її мають небагато людей». (Павло Загребельний, інтерв’ю 1997 р.).

Як для людини важливий день її народження, так важливий він і для держави. Принаймні в такій науці, як астрологія. Тому напередодні річниці Незалежності в агенції «Главком» зібралися астрологи, щоб розповісти країні прогноз на її майбутнє. За словами голови Союзу астрологів України Олени Калантарової, дата, коли було проголошено Незалежність, для менталітету української нації виявилася складною і такою, що аж ніяк не обіцяє нам стабільності, тому головне для нас — її втримати. «Широкий фронт реформ, який зараз узялося впроваджувати керівництво держави, занадто об’ємний. І це ще більше породжуватиме нестабільність у країні», — каже пані Олена.