Скандал навколо голови СБУ Ігоря Дріжчаного i заступника Генпрокурора Віктора Шокіна після резонансної прес-конференції полковника СБУ у відставці Валентина Крижановського i невдалої спроби замаху на нього отримує нове забарвлення. Адже полковник зник у невідомому напрямку одразу після того, як йому було надано медичну допомогу у військовому госпіталі, де він лікувався.

Навколо особи керівника СБУ Ігоря Дріжчаного розгорнувся черговий скандал. У принципі компромат на нього почав «гуляти» пресою ще два місяці тому, одразу після призначення на головне крісло Володимирської, 33. Але зараз усе значно серйозніше. Адже якщо раніше всі звинувачення були анонімними, то тепер новопризначеного керівника СБУ відкрито звинуватив у скоєнні важких злочинів його колишній підлеглий — полковник СБУ Валентин Крижановський, про що «УМ» повідомляла у попередньому номері.

Ми прийшли в цю країну зі зброєю в руках більше двох років тому. Прийшли не як завойовники, а як миротворці. Чи то загарбники, чи то визволителі прийшли раніше. Тож не дивно, що наша присутність у гарячих пісках Межиріччя завжди була предметом запеклих суперечок у владному трикутнику на Печерських пагорбах. Сьогодні вже не важливо, чому «попередня» Банкова вирішила, що ми маємо бути там. Важливими є передвиборчі обіцянки «нової» Банкової, коли вона ще не була владою. Одна з цих обіцянок починає виконуватися — через півтора місяця українські війська будуть повністю виведені з Іраку.
Отже, йдемо. Йдемо, але не тікаємо з поля бою, як може комусь видатися. Бо залишаємо після себе цілком боєздатні, підготовлені нами іракські частини, окремим з яких місцеві генерали вже присвоюють назви «українських». Бо місцеве населення, прощаючись, називає нас друзями, а не окупантами. Але ми не кажемо Іраку «прощавай», кажемо «до побачення», бо попереду — тісна співпраця. Військова частина місії завершується, i відтепер слово за дипломатами i бізнесменами.

Колишній офіцер безпеки посольства України у Берліні, генерал-майор СБУ Валерій Кравченко знову підготував сенсацію. Нагадаємо, що недавно він звинувачував нинішнього голову СБУ Ігора Дріжчаного, що той, перебуваючи в 2004 році на посаді заступника голови СБУ, на одній з нарад пропонував фізично усунути Валерія Кравченка в Німеччині за «берлінський скандал». А вчора на прес-конференції генерал-викривальник заявив, що Дріжчаний причетний до контрабандного постачання з України в Китай гафнію для атомної енергетики.

«Ми будемо робити це скрізь, на будь-які суми, які будуть досяжні для наших працівників, аби зафіксувати хабарників на гарячому», — зазначив міністр внутрішніх справ Юрій Луценко позавчора у Харкові, повідомляючи громадськості про спійману «велику рибу», адже саме того дня правоохоронці затримали корупціонера, який отримав хабар майже в три мільйони гривень.

Ще одного злочинця з колишньої влади, який перебуває у міжнародному розшуку, не змогли затримати російські правоохоронці. Ні, колишньому меру Одеси Руслану Боделану не довелося імітувати серцевий напад i втікати з вагона від безпорадного російського конвою, як це зробив екс-помічник голови Закарпатської облдержадмінiстрації, член СДПУ(о) Володимир Дідик. Не було потреби й робити якісь внески у розвиток мистецтва Росії, як Ігор Бакай, який отримав за це паспорт з двоглавим орлом. Бо пан Боделан влаштував свої справи по-іншому.

Учорашній день став по-своєму унікальним для української прокуратури. Адже в той час, як Президент вирішив особисто представити новопризначеного Генпрокурора Олександра Медведька колективу ГП на Різницькій, самому колективу, мабуть, ввижався привид попереднього шефа Святослава Піскуна. Святославу Михайловичу не звикати двічі входити в одну й ту ж саму річку. А може, i втретє? Адже вчора безробітний Піскун нарешті вихворівся i таки з'явився у Шевченківському районному суді Києва, де слухається його позов до Президента за № 2-12238/05 про визнання незаконним указу про відставку з посади Генпрокурора.

Цього дня з пересторогою очікували i ті, хто збирався святкувати, i ті, кому слід було забезпечувати громадський спокій. Напруги додавали нещодавні зіткнення (15 жовтня на Хрещатику) між прихильниками вітренківської ПСПУ й прихильниками реабілітації воїнів ОУН-УПА. Тож святкування річниці Жовтня у 2005-му, судячи з усього, не обіцяло нічого доброго. Особливо з урахуванням наближення парламентських виборів, коли для піару будь-які засоби гарні.

Конституційний Суд України потроху виходить з коматозного стану. Позавчора під вечір, як i планувалося, на VII з'їзді суддів (який тривав два дні i на який зібралося більше п'ятисот служителів правосуддя з різних куточків України) таки було обрано п'ятьох достойників, які відтепер носитимуть найпочесніші мантії КСУ. Чи було обрано кращих i чи патріотів України, як напередодні закликав Президент Віктор Ющенко, дізнаємося з часом.

У випадку призначення на посаду Генпрокурора Олександр Медведько обіцяв народним депутатам, що він не буде нічиїм політичним інструментом. «Я розумію актуальність і гостроту завдань, що стоять перед органами прокуратури. У мене є бачення шляхів їх вирішення, а також є професіонали, які здатні забезпечити їх виконання», — казав учора пан Медведько з парламентської трибуни.