Запланована на 15 листопада шоста сесія міськради не відбулася. Журналісти й запрошені керівники міських служб блукали мерією, доки не дізналися про чергове перенесення депутатського зібрання. Як пояснила прес-секретар міського голови Тетяна Гузенко — на прохання керівників фракцій міськради.

Власне, її загадковість, швидше, для меломанів непосвячених, яким просто подобається ця цікава дівчина з «індійською» крапочкою на лобі, що співає досить приємні за мелодикою пісні. Меломани ж, які до свого хобі ставляться відповідальніше, знають, що за паспортом Lama - Наталка Дзеньків. Й історія такої екзотичної назви гурту та водночас псевдоніму співачки має досить неочікуване пояснення.

Сенсації під час засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони, на яку очікували чимало представників ЗМІ, не сталося. Нагадаємо, що у середу ввечері депутати запросили до себе «в гості» голову СБУ Ігоря Дріжчаного. Попередньо передбачалося, що, заслухавши пана Дріжчаного, «комітетчики» ініціюють його звіт у сесійній залі ВР з можливими кадровими наслідками у зв'язку з численними звинуваченнями керівництва Володимирської у зловживаннях.

Влітку цього року в Хмельницькій області відбулося урочисте відкриття одного з облаштованих пунктів геодезичної Дуги Струве - Фельштинського. Це один із 265 геодезичних пунктів, які півтора століття тому простягалися від узбережжя Північного Льодовитого океану до Чорного моря через території десяти сучасних країн Європи - Норвегію, Фінляндію, Швецію, Естонію, Латвію, Литву, Росію, Білорусь, Молдову та Україну.

Відтепер кожна жінка, яка мріє бути схожою на Юлію Тимошенко, може легко перейняти частку стилю свого кумира не лише в зачісці, а й в одязі, точніше в аксесуарах. Адже улюбленою маркою Юлії Володимирівни, як усім відомо, є «Луї Віттон». Одяг цієї фірми по кишені не всім, щоб не сказати абсолютній меншості українських жінок. Зате модна сумочка з найновішої колекції «Луї Віттон» сезону весна/літо-2007, без сумніву, знайдеться у загашнику більшості українських домівок. І не доведеться платити шалені гроші (найдешевші сумки «ЛВ» зазвичай коштують кілька сотень доларів), аби бути «на вістрі моди». Досить лише витрусити лахміття чи картоплю із картатої поліетиленової торби а ля «човники» кінця минулого сторіччя.

Через два місяці після закінчення руйнівної ізраїльської агресії Ліван знову опинився на межі серйозної кризи, став розмінною монетою в не зовсім чистій грі між Сполученими Штатами, Ізраїлем, Сирією та Іраном, зазначає кореспондент агенції «Ассошіейтед пресс» Сем Ф. Гаттас. Сусідня з Ліваном Сирія позавчора відкинула звинувачення в бажанні повалити уряд Лівану, але саме радикальна ліванська організація «Хезболла», яка перебуває у тісних відносинах із Сирією, заявила на цьому тижні, що організує масові протести з вимогою реформування кабінету міністрів або можливого проведення дострокових виборів. Уряд Лівану стягнув в район Бейрута 20 тисяч військовослужбовців, тобто приблизно третину складу ліванської армії. Загострення ситуації в Лівані турбує Вашингтон та Європу.

Хто з нас у дитинстві не збирався «у світ» на знак протесту проти «несправедливості» батьків? Хтось демонстративно пакував нехитрий скарб, продумував маршрут, комусь навіть вдавалося вийти за поріг дому, а когось зупиняли (як мене, наприклад) просто біля шафи з теплим светром — «на випадок зими»... Покоління змінюються, проблеми залишаються старі — діти хочуть уваги до себе, любові, а ще дуже часто — елементарно попоїсти. Тому йдуть з дому. Про те, що їх чекає потім, вони, як правило, не думають. Лише минулого року в Україні було зареєстровано 7,5 тисячі зниклих дітей. Переважну більшість оперативники знайшли і повернули батькам, опікунам і вихователям. Декого шукають і досі... А шукати зниклих дітей — це робота важка і почасти невдячна. Однак її виконують правоохоронці мовчки і без пафосу, виправляючи покалічені дитячі долі...

Читаючи об'яви про знахарок, цілительок і спасительок, я почувалась заінтригованою передусім тим, як ці милі жіночки вміють бачити пристріт (дехто з них, невдало українізованих, yживає в даному випадку смішне слово «псуя»): мало того що на відстані, а ще й з детальним описом місця — у подушці, під порогом абощо. Приходиш додому — патраєш постіль чи довбеш бетон, і «таки да!»: знаходиш жмут волосся і жаб'ячі кістки, або голку та яєчну шкаралупу, або цілу дохлу кішку, і все це у стилі Едгара По, Тома Сойєра та Кощія Безсмертного разом узятих. Як можна було не відчути, що спиш на кістках? Цьому є два пояснення: просте і ще простіше. Або людина, яка по-апостольськи свідчить про такі дива, схильна до сугестії, тому без зайвих зусиль побачить в себе вдома навіть сушеного крокодила (якщо так накаже ворожка), або вся промо-кампанія чудодійниць на телебаченні та в друкованих медіа будується на фальшивих одкровеннях, зізнаннях, листах і подяках. Останнє, мабуть, ближче до істини...