Усе почалося завдяки нещодавньому візиту Президента Віктора Ющенка до Франції, коли під час його спілкування із Жаком Шираком, серед іншого, було вирішено офіційно започаткувати співробітництво між Внутрішніми військами МВС України та Національною жандармерією Франції. Першою ластівкою такого співробітництва з жандармами має стати Центр підготовки сил підтримання громадського порядку, який створюватимуть саме в Україні.
Колишній охоронець Президента Леоніда Кучми, один із зачинщиків касетного скандалу майор Микола Мельниченко та екс-депутат Олександр Єльяшкевич таки повернулися в Україну після п'ятирічної закордонної «одіссеї» у статусі політичних біженців. Позавчора, близько шостої години вечора, літак із Москви, на борту якого перебували Мельниченко та Єльяшкевич у супроводі нардепа-БЮТівця Андрія Шкіля, приземлився в аеропорту «Бориспіль».
Колишнiй керівник Львівщини Степан Сенчук загинув у 50 років. Учора його фактично впритул розстріляли з автомата Калашникова у власному джипі «Лексус» у селищі Брюховичі неподалік Львова (саме у цьому престижному місці для крутеликів i високопосадовців мешкав загиблий). Це сталося о дев'ятій ранку біля місцевого цвинтаря, поряд із заправкою. Автоматну чергу почули сусіди Сенчука, а коли під'їхали ближче, то побачили, що лобове скло машини на місці водія пробите кулями.
Уже коли загроза застосування внутрішніх військ проти народу зникла, тодішній командувач ВВ Ігор Попков пояснив підозріле висунення військ у повній бойовій готовності з-під Василькова на Київ звичайною навчальною тривогою. Тоді ж, у грудні 2004 року, колишній голова СБУ Ігор Смешко заявив через американську пресу, що загроза застосування сили проти Майдану таки була і вирішальну роль у поверненні бійців до казарм нібито зіграла саме Служба безпеки. Згодом, у березні 2005 року, на можливість iснування злочинного наказу з боку керівництва ВВ прозоро натякнув у своєму першому ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій» новопризначений командувач ВВ Олександр Кіхтенко. Генерал був лаконічним, але додав, що «невдовзі суспільство отримає відповідь і на це питання».
З того часу минув рік. І суспільство таки отримало відповідь: загроза була цілком реальною, а можливе кровопролиття колишня влада цинічно пояснювала «необхідністю розблокування державних установ».
Час розв'язав язики багатьом, хоча й не всім. Саме про найнапруженіший сьомий день революції журналісти зняли два документальні фільми. Отже, про чимало нюансів того дня ми дізнаємося лише сьогодні. Так само, як і про прізвища тих героїв, які власною позицією відвернули загрозу української «кривавої неділі».
Житомирська «вісімка», в якій довічно «сидить» 174 найжорстокіших убивці, загальноукраїнського розголосу (i не лише) набула завдяки лише одному з них — серійному вбивці Анатолію Онопрієнку. «Довічною» вона стала більше чотирьох років тому, після відміни іншої міри покарання — смертної кари. Саме це врятувало й Онопрієнка, i багатьох інших «смертників» від кулі в потилицю. I хоча «вісімка» не єдина установа, чиї засуджені на формі мають безперспективну нашивку «довічно ув'язнений», саме до житомирських грат прикута найбільша увага i журналістів, i європейської громадськості. Щорічно до «вісімки» приїжджають з перевірками емісари Ради Європи. Цього року разом з експертами з Великобританії, Німеччини, Швейцарії, Бельгії тощо за колючий дріт «просочилося» i кілька журналістів. Серед них i кореспондент «України молодої», якому вдалося з'ясувати ексклюзивні подробиці про будні Онопрієнка та інших екс-смертників.
Добре попрацювати довелося правоохоронцям позавчора на роковини Майдану. Адже День свободи відзначали не лише у столиці, а ще у 80 містах по всій країні, де відбулося близько півтори сотні масових акцій та урочистостей. Громадський порядок забезпечували 9 тисяч міліціонерів, більшість з яких — понад 7 тисяч — у Києві.
Учорашній святковий Майдан почав наповнюватися людьми з помаранчевою символікої ще зранку. Вже близько першої — за п'ять годин до початку офіційної частини, незважаючи на лапатий сніг, тут зібралося близько десятка тисяч чоловік. Давала про себе знати і славнозвісна самоорганізація «помаранчевих» — з розмов у людському морі «УМ» дізналася, що тут готові до можливих провокацій. Готова була до цього й міліція. В усіх напрямках до Майдану правоохоронці виставили кордони. І хоча контроль був не жорстким, на можливі загрози правоохоронці реагували чітко.
Рік тому народ пiднявся, обурений нахабною фальсифікацією виборів.Чашу терпіння після десяти років кучмізму переповнили його останні місяці. Це був час, коли режим Кучми — Януковича показав свою злочинну суть «у всій красі», бо був упевнений у власній безкарності. «Бандити сидітимуть у тюрмах!» —переконували ми тоді один одного. Казав це й народний Президент зі сцени Майдану.
Сьогоднi бандити не сидять по тюрмах, натомість збираються засісти в парламенті, де будуть гарантовано недоторканними. А багато хто вже зараз користується імунітетом на рівні місцевих рад.
Наскільки ж просунулися правоохоронці в розслідуванні найрезонансніших виборчих злочинів сезону «осінь-2004»?
Кажуть, двічі в одну річку не увійти, але Святославу Піскуну вже втретє вдається зайняти одне й те саме крісло на Різницькій. Уже вдруге він позивається до Президента України, досягаючи бажаного. Із Кучмою він «змагався» за крісло Генпрокурора в грудні минулого року, хоча тодішній гарант був не дуже й проти. Учора під час перерви в черговому засіданні Шевченківського райсуду столиці він сказав «УМ», що ніколи б не сперечався б із кучмівським указом, якби не Помаранчева революція. Але тоді, мовляв, у Піскуна була надія, а зараз лише зневіра. Хоча навіть при цьому у вівторок, 22 листопада, він збирається обов'язково прийти на Майдан. Коли ж Піскуна запитали, яким буде його перше рішення після можливого поновлення на посаді, він у звичній манері актора замахав руками: «Ви що! Ще накаркаєте! Не можна до рішення суду робити такі прогнози». А якби рішення суддів виявилося не на його користь, «апеляція була б неминучою».
