Перемовини про газовий борг України, який росіяни цілком випадково відкрили для себе напередодні можливого формування «помаранчевої» коаліції, наразі у глухому куті. Причому в куті перебуває саме наша держава: стратегічний партнер вимагає або негайно віддати йому 1,3 мільярда доларів, або частину газу в наших сховищах — рівно на цю суму. Як елемент прискорення переговорного процесу з’явилася непідтверджена, але розтиражована інформація: «Газпром», буцімто, готується продавати нам газ у півтора раза дорожче.

Жодні технології варіння пива, навіть найсучасніші, не спрацюють, якщо не закласти у бочку якісного хмелю. Гіркоту, специфічний присмак, навіть лікувальні властивості та антисептичну дію дають ці маленькі зелені шишки. Хміль — товар дорогий, і ціна на нього постійно зростає. Причому не лише завдяки високому попиту на ринку, а й через дуже трудомісткий процес його вирощування.

Не встигла українська ЦВК оприлюднити не зовсім вигідні Москві результати парламентських виборів, як із Білокам’яної надійшло «привітання»: «Газпром» раптом виявив, що наші трейдери винні йому 1,3 мільярда доларів. І, як це водиться, пригрозив: не розрахуєтеся — перекриємо трубу! Мовляв, на носі не лише створення урядової коаліції, а й зимові холоди. Тому думайте, панове українці, що є головним для вас у цьому житті. Причому свою заяву російський постачальник газу, до речі, розіслав західноєвропейським споживачам.

На вчорашньому засіданні Віктор Янукович виглядав гірше нікуди: із землистосірим обличчям, дуже сутулий і небагатомовний. Свою другу поразку, після Майдану, він, схоже, переживає ще важче. Віч­навіч із міністрами Прем’єр пробув хвилин двадцять, а потім вирішив усамітнитися. Троє охоронців зробили йому широкий коридор, вільний від журналістів, а всі підходи позаду надійно прикривав особистий прессекретар.

Учорашній день, коли ЦВК нарешті підрахувала абсолютну більшість голосів, став своєрідною точкою відліку для бізнесменів, які торгують на біржі. Якщо ще в понеділок фондовий ринок «стояв», очікуючи змін на політичному небосхилі, то можливість формування коаліції у складі БЮТ та Нашої України створила на ньому справжній фурор. Лише за півтори години торгів було укладено 159 угод з акціями — у той час як напередодні було лише 34.

Схоже, що вітчизняні винахідники та раціоналізатори стануть першими жертвами вступу своєї рідної батьківщини до Світової організації торгівлі. Найбільше постраждають космічна, авіабудівна, машинобудівна промисловості. «Штовхальники прогресу» запевняють: уряд міг зробити процес адаптації до європейських норм не таким болісним. Утім ніхто із високих чиновників чомусь не захотів цього зробити.

Ранковий мітинг Партії регіонів... вибачте, вчорашнє засідання Кабінету Міністрів було підготовлено блискуче. Жодних неузгодженостей між ораторами, а першому віце–прем’єру Миколі Азарову, який вів засідання, для зручності навіть дозволили говорити російською. Втім це не врятувало його від чергового ляпу — Микола Янович забув, яка саме ріка протікає у столиці, і вирішив, що вона, як і місто, має називатися «Київ». Коли йому підказали правильний варіант — «Дніпро», перший віце–прем’єр щиро розсміявся: звичайно ж, він знав про це і раніше!
Промова пана Азарова мала бити в ціль, як стріла Робін Гуда: текст на 90 відсотків складався із агітації Партії регіонів, кількох яскравих фактів у стилі «Ленін і пічник» та чудово поставленого театрального діалогу між Миколою Яновичем та віце–прем’єром Дмитром Табачником.

Наприкінці минулого тижня Держкомстат ошелешив українських підданих: виявляється, понад третина приватних підприємств у нас працює собі у збиток! У країні, де роздержавлення минуло давно і безповоротно, виникають підстави для хвилювань — а як ми з вами зводитимемо кінці з кінцями? Тим паче що вперто не можуть вийти на «нуль» транспортні компанії (їх майже половина), комунальники. І що найпарадоксальніше — нерентабельною є кожна третя будівельна та торговельна фірма.

Якщо ви, їдучи власним автомобілем українськими міжрайонними «автобанами», раптом починаєте старанно пригальмовувати біля густих розсипів цукрових буряків на проїжджій частині, то ця ситуація свідчить про два моменти: неподалік розташовується один із вітчизняних переробних заводів, а у країні стартував черговий сезон варіння солодкого піску. Нинішній сезон, як, втім, і минулий, розпочався на тлі загрози перевиробництва, проблем зі збутом допотопних підприємств, частина з яких традиційно «закінчує свої дні» у міжсезоння, так і не дочекавшись нового завозу буряків. Два нових нюанси, які з’явилися у сезоні–2007, — вірогідність скасування мораторію на продаж землі та ймовірний вступ України до СОТ, також не вселяють цукроварам надій на краще: галузь наразі упевнено котиться до прірви.
Шалений суспільний інтерес до такої, здавалось би, «технічної» теми можна, мабуть, пояснити не лише пафосом до «цукорниці Європи», а й живим інтересом чиновників та різноманітних експертів — як зуміли вони та їхні попередники так блискавично й ефективно звести на фактичний «нуль» потенціал «цукрового Кувейту»?

Що довше експерти та політики читають підготовлений урядом Віктора Януковича проект Державного бюджету на наступний рік, то більше запитань у них виникає. Днями перший заступник секретаріату Президента Олександр Шлапак заявив, що деякі важливі показники нинішній уряд, м’яко кажучи, порахував неправильно. Звіривши цифри, фахівці секретаріату виявили, що «гуляють» 15 мільярдів — Кабмін, за словами пана Шлапака, занизив внутрішній валовий продукт. Таким чином уряд готує для себе або для можливого наступника своєрідну «заначку»: гроші, які нібито є, але ними можна розпоряджатися на власний розсуд — у кошторисі вони не розписані.