Як свідчить офіційна статистика, на сьогодні в Україні мешкають представники понад 130 національностей, що дозволяє вважати нашу країну поліетнічною. Проте за 20 років незалежності в Україні так і не було створено чіткої етнонаціональної політичної концепції, а також чіткої концепції мовної політики. Як наслідок, питання мови та міжетнічних відносин набувають політичного забарвлення, їх систематично використовують у спекулятивно–агітаційних цілях і перетворюють на фактор дестабілізації політичної ситуації в країні. На щастя, нашу країну оминули масштабні конфлікти на міжетнічному ґрунті, які сьогодні у світі не рідкість. Поки що оминули.

Цими днями вперше в історії незалежної України про проблеми державної політики щодо національних меншин говорили під куполом Верховної Ради. В парламентських слуханнях, присвячених цій непростій темі, взяли участь народні депутати, представники уряду та самих національних меншин.

Доволі жорсткі вимоги перед підлеглими поставив учора на засіданні розширеної колегії МВС очільник відомства Віталій Захарченко. Насамперед міністр пригрозив присутнім жорсткими покараннями «за прояв неповаги, непрофесіоналізм і хамство, недотримання професійної етики» у роботі з людьми. Глава МВС наголосив, що співробітники міліції не повинні намагатися позбутися людей, які звертаються до них із заявами, а навпаки, мають забезпечити стовідсоткову реєстрацію заяв громадян про злочини та правопорушення.

Такий вирок виголосили у Київському районному суді м. Полтави. Попри те що підсудний намагався видати свої дії за такі собі безневинні «жарти» нетверезого чоловіка, його засуджено до п’яти років «колючки» за двома статтями Кримінального кодексу, якi передбачають відповідальність за розбещення неповнолітніх i хуліганство.

Подружжя полтавських пенсіонерів поверталося додому на своєму автомобілі, коли неподалік їхньої домівки пролунав дзвінок мобільного телефону. Взяла його дружина водія й одразу почула... Навіть зараз вона стверджує, що той голос був дуже схожим на голос їхнього дорослого сина, лише говорив він тихо та фактично крізь сльози. Мовляв, на власній автівці тільки–но потрапив у серйозну аварію, ставши її призвідником, тож тепер йому загрожує в’язниця, але «відмазатися» від неї можна вагомою сумою грошей.

Яка кількість рибних напівфабрикатів (пресервів «матьє» в маринаді) нібито севастопольської торгової марки «Умка» опинилася на столах прикарпатців, наразі з’ясовує слідство. Поки що зрозуміло одне: в орендованому приміщенні на території промислового підприємства, розташованого в передмісті Івано–Франківська, діяв підпільний цех, у якому виготовляли пресерви з сировини невідомого походження, приправлені спеціями та добавками сумнівної якості.

Вогненно–творча художниця, що на своїх полотнах усе побачене могла структурувати й трансформувати у безпредметну гру кольору, простору й ритму. Новаторка й засновниця новітніх напрямів у живописі, театральному мистецтві, дизайні одягу й інтер’єру, педагогіці... При цьому Олександра Григорович (у заміжжі Екстер) завжди залишалася шляхетною пані, блискуче освіченою, вправно володіла академічним рисунком.

Як і більшість винаходів, поштівки виникли з необорного потягу людини до комфорту. Коли не сказати — з лінощів: набридло бити ноги, власноруч розносячи візитки. Так, прабабця відкритих листів, поштівок — саме візитка. Раніше етикет вимагав особисто вручати візитівку. Але серединою ХІХ століття перші сміливці ризикнули надсилати візитки поштою. Оскільки робилися всілякі приписки (призначення зустрічей, привітання, значуща для адресата інформація) розмір таких «поштових візиток» швидко сягнув класичного 9х12, а на одній стороні з’явилися місцеві краєвиди.

За місячним календарем 23 лютого Чорний водяний Дракон почне своє східне літочислення, і за східними ж переказами, саме від Дракона і Феї–птаха походять в’єтнамці. Серед своїх новорічних традицій вони щиро шанують Кухонного Бога, якого ще називають Богом домашнього вогнища.

Як відомо, Схід — справа загадкова. І узагальнююча дата відзначання настання нового року за місячним календарем — «за східним» — не точна. Скажімо, у Країні Східного Сонця більшість японців святкує настання нового року звично для нас — з 31 грудня на 1 січня. Втім це не завадить тому, щоб «на хвилі» зимових свят різних країн і частин континентів згадати про вишукану і незвичайну японську кухню. Щоб поекспериментувати з її стравами, нагадаємо, у більшості випадків варто заглянути у спеціалізовані відділи на ­кшталт «Усе для суші».