У пересічного українця Донбас асоціюється передусім із териконами, вотчиною «регіоналів» і суцільною «територією» російської мови. Однак далеко не всі тамтешні мешканці мріють про возз’єднання з Росією та марять радянським «дешево–ковбасним» минулим. Є тут і українські патріоти, які відстоюють рідне слово у школах та дитсадках, проводять мистецькі акції, дбають про меморіальні дошки видатним землякам та навіть організовують історичні виставки УПА. Серед таких активістів — члени Маріупольського міського об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта».

«Мені було так погано в житті, мабуть, лише один раз, коли помирала мама, — каже Валентина Матвєєва. — Оце відчуття безвиході...» У стан безвиході наприкінці грудня 2011 року її поставила рідна держава: суд ухвалив рішення стягнути з безробітної всі кошти, отримані нею від Сумського міського центру зайнятості — 20 704 грн. 95 коп.

Вікторе Павловичу!

Спостерігаючи за діями установи, яку Ви очолюєте і яка намагається поновити карні справи проти людей не з провладної команди, незважаючи на термін давності, ми дійшли висновку, що навряд чи можна сподіватися на досягнення торжества права в Україні. А якщо Ви і працівники прокуратури вважаєте свої дії правильними, пропонуємо задля справедливості поновити перегляд і розслідування давніх карних справ В. Ф. Януковича, позаяк в них по сьогодні дуже багато нез’ясованих обставин.

Сьогодні, 19 січня, виповнюється 100 років від дня народження ідеолога українського націоналізму, голови Організації Українських Націоналістів (1968—1986 рр.), президента Антибільшовицького блоку народів Ярослава Стецька. Як відомо, тиждень тому Верховна Рада України навіть не включила до порядку денного проект постанови про відзначення цього ювілею на державному рівні, внесений депутатом фракції «Наша Україна — Народна самооборона» Володимиром В’язівським. Голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь назвав таке рішення парламентаріїв прикрим, упередженим і ганебним, що засвідчує політичну незрілість і байдужість до власної історії. Водночас він заявив, що КУН у будь–якому випадку проведе відповідні заходи в столиці України та на батьківщині Ярослава Стецька, у Тернополі.

На Тернопільщині сьогодні справді проводиться ціла низка ювілейних урочистостей, і причетний до них не лише КУН. Спеціальні розпорядження попередньо видали голова обласної ради та міський голова. Ними було, зокрема, рекомендовано вивісити державні прапори, провести тематичні уроки та лекції у навчальних закладах, організувати виставки, експозиції, виступи громадсько–політичних діячів та творчих колективів тощо. Особливо вшановуватимуть славетного земляка у Великому Глибочку Тернопільського району, де він насправді (а не як вказано у всіх офіційних біографіях) народився — заплановано відвідання музею, панахиду біля пам’ятника Стецьку та урочисту академію в школі його імені. Усе, здавалось би, чудово. Але, відвідавши село за два дні до знаменної дати, окрім цікавих історичних фактів, автор цих рядків привезла звідти і досить прикрі враження...

Це одне з найбільших свят у християнській церкві. Адже відзначається воно в пам’ять об’явлення Бога у трьох іпостасях, тобто Святої Трійці. Бог Син хрестився в ріці Йордані, Бог Отець мовив: «Це Син Мій улюблений», а Бог Дух Святий злинув над рікою у вигляді голуба. Свято ще зветься Водохреще або Йордан — на честь хрещення Ісуса, здійсненого Іваном Предтечею. Його називають Хрестителем, бо він першим запровадив обряд охрещення у водах Йордану. Іван Хреститель якось на питання фарисеїв: «Хто ти такий?» відповів: «Я голос того, що кличе в пустелі: «Рівняйте дорогу Господню». Христос був безгрішним і не потребував покаяння і хрещення, однак прийшов до Івана, бо так належало «виконати всяку правду». Цього дня Спаситель відкрито й привселюдно розпочав Своє служіння задля звільнення світу.

Скажіть, яка бюджетна інституція країни, звітуючи перед нами, платниками податків, про використані кошти, може не тільки задовольнити інтерес, а й принести нам у такий спосіб задоволення? Маємо унікальний випадок, коли на це бузувірське питання існує позитивна відповідь. Це Мінкультури та Держкомкіно, які вклали 16 млн. гривень у фільм Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Сучасна лірична балада, як класифікує фільм сам режисер, — захопливе, глибоке, тепле кіно, дуже українське і позанаціональне водночас. Відсьогодні стрічка робить крок у прокат. Утім широким цей крок не назвеш — продюсери зробили лише 10 копій, але обіцяють, що вітальну історію українського льотчика, котрий став вождем індіанського племені, за рік зможуть побачити чи не в кожному сільському клубі країни.

На державному науково–виробничому підприємстві «Цирконій», розташованому в Дніпродзержинську на Дніпропетровщині, дзвонять в усі дзвони: вже до весни про випуск унікальної продукції в Україні можна буде говорити тільки в минулому часі. Більше того, продукції стратегічної. Адже йдеться про виробництво цирконію. Для людини непосвяченої: цей елемент є унікальним сам по собі — маючи дуже низьке січення захоплення нейтронів, він фактично не заважає урану ділитися, тобто не знищує теплові нейтрони. Говорячи мовою доступнішою, така особливість дозволяє зводити до мінімуму втрати електричної енергії внаслідок ланцюгової реакції. До того ж цирконій є єдиним металом у природі, який дозволяє витримувати нейтронні та гамма–випромінення у касеті.