У понеділок на фестивальному кіноринку в рамках роботи українського стенду, в кінотеатрі Cubix Cinemax, показали український фільм «Рок–н–бол» Дмитра Приходька: наскільки мені відомо, йдеться про продаж картини для прокату в одну з іноземних країн. Трохи пізніше відбулася презентація фільму «Тойхтопройшовкрізьвогонь» Михайла Іллєнка: режисер до Берліна не приїхав, фільм представляв продюсер Володимир Філіппов.

Книжки з «популярної історії» стають бестселерами не рідше за популярні романи. Надто у суспільствах, хворих на тоталітаризм, де офіційна історія скута ідеологічним протоколом та непроникним новоязом. Саме через цю неформальність масової слави зажила у ХІХ сторіччі «Історія України Русі» Миколи Аркаса. На початку ХХ–го — «Ілюстрована історія України» Михайла Грушевського, а наприкінці минулого віку найбільші наклади й перевидання мала «Україна: історія» Ореста Субтельного.

23 роки тому — 15 лютого 1989 року — радянські війська повністю вивели з Афганістану. Через горнило тієї війни пройшло більше 160 тисяч українців (3 360 iз них загинули, в тому числі 60 вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон). Поранення отримали більше 8 тисяч українців. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Героя Радянського Союзу, є одинадцять українців. Одним із них міг стати й лейтенант Артур Дерев’янко, якому разом зі своїм взводом удалося ліквідувати чи не найбільший караван зі зброєю (загалом понад 200 верблюдів). За цю операцію та інші успішні бойові дії Дерев’янка було представлено до звання Героя, але, на жаль, вручили лише орден Червоної зірки. Адже солдат нагород не обирає. Уродженець Кіровограда, випускник Київського вищого загальновійськового командного училища факультету військової розвідки, кавалер чотирьох бойових орденів, нині Артур Дерев’янко є підполковником запасу військ спеціального призначення і працює на одній iз відомих фірм на території Шевченківського району столиці.

Народний депутат Григорій Омельченко направив депутатський запит на ім’я Генпрокурора Віктора Пшонки та голови СБУ Ігоря Калініна (копія запиту є у розпорядженні «України молодої»). У ньому пан Омельченко закликає керманичів силових відомств порушити кримінальну справу, заарештувати і притягти до відповідальності прем’єр–міністра РФ Володимира Путіна. За що? «За завдання значної шкоди економічній та національній безпеці України, що створило реальну загрозу державному суверенітету України та, як співучасника злочину, за вчинення якого засуджена Юлія Тимошенко», — йдеться у депутатському запиті.

Окрiм того, Григорій Омелянович переконаний, що Путіна потрібно обов’язково притягти до кримінальної відповідальності як співучасника пані Тимошенко. Бо, якщо цього не станеться, тоді засудження і визнання винною самої Юлії Володимирівни Печерським райсудом столиці ставить «під великий сумнів законність, правосудність і справедливість вироку від 11 жовтня 2011 року». «За таких обставин вирок підлягає скасуванню, кримінальна справа — направленню на додаткове досудове слідство, а Юлія Тимошенко — негайному звільненню з–під варти», — констатує депутат Омельченко.

Це одне з 12 найбільших свят християнського року. Воно завершує Різдвяний цикл і відзначається на 40–й день після Різдва. Саме в цей час Діва Марія з Йосифом принесли немовлятко Ісуса до Єрусалимського храму, щоб, згідно з законом, присвятити первістка Господові. Кожна породілля мала принести до святині однорічне жертовне ягня на знак визнання Божої влади над собою та подяку за щасливі пологи, а також голуба — за гріхи. Убогі люди могли замість ягняти принести двох голубів. Богоматір із Йосифом пожертвували двох голубиць. І все це — лише для того, аби «сповнити закон». Адже ні Христос, ні свята Діва не потребували очищення жертвою. І нині, через 2000 років, на пам’ять про цю подію християнки–породіллі на 40–й день приносять до церкви своїх малят для благословення.

Влітку полтавці здавна заздрять мешканцям села Петрівка, що за якийсь десяток кілометрів від обласного центру. Ще б пак! Якщо спільна для всіх Ворскла протікає через місто добряче забрудненою відходами, то розташоване «під боком» у нього, але вище за течією село розкошує біля чистої води. Тож саме сюди, у Петрівку, сусідні Кротенки та інші довколишні села, у спеку щодня вирушають сотні чи навіть тисячі полтавців. Пляжі тут вважаються найчистішими. Тож ця місцина ще з радянських часів обростала базами відпочинку, «дачами» і «дачниками», відсоток яких у порівнянні з аборигенами зараз лише збільшується. Тож лист до «УМ», підписаний 33 жителями Петрівки, тамтешніми «дачниками», їхніми дітьми та внуками, на перший погляд, видається парадоксальним. Адже йдеться про фактичну втрату їхнього головного «козиря» — річки...

Відеозаписи та фото, які викладали в соціальних інтернет–мережах 19–річні кияни Олексій Ведула та Роман Полібін, шокували навіть їхніх «товаришів по крові» — догхантерів («активістів», які труять собак на вулицях міста). Олексій, студент Національного університету харчових технологій, та безробітний Роман із винятковою жорстокістю та хворобливим захопленням мучили безпритульних псів. Цуценят убивали ударами каміння по голові, «метанням» об стіни, топлячи у ванні, забиваючи ногами. Чи просто клали на рейки і чекали експрес. Вирізаючи чи випалюючи живим цуценятам очі, звертаючи шию або розпорюючи живіт, вони зверталися до захисників тварин (це чути на відеозаписах): «Кому ліверної ковбаски?», «Зоофіли, ви мене запам’ятаєте». Таким чином виродки вбили близько ста тварин.

У ніч із неділі на понеділок парламент Греції таки затвердив план суворих економічних заходів, проти яких категорично виступають профспілки та більшість грецького суспільства загалом. 199 із 278 присутніх на засіданні депутатів сказали «так» скороченню 15 тисяч робочих місць у державному секторі, зменшенню мінімальної заробітної плати з нинішніх 751 до 600 євро, скороченню пенсій на 7—15 відсотків, підвищенню податків та змінам до трудового законодавства (щодо умов звільнення та отримання «лікарняних»). Усе це, на думку уряду, допоможе бюджету вже цього року заощадити понад 3 млрд. євро.

Стилізований під епоху німого кіно чорно–білий французький фільм «Артист» продовжує збирати нагороди і, схоже, впевнено крокує до здобуття «Оскара». На церемонії вручення премії Британської академії кінематографічного та телевізійного мистецтва (БАФТА), що відбулася позавчора у Королівському оперному театрі Лондона, романтична мелодрама режисера Мішеля Хазанавічуса про Голлівуд 1920–х років була лідером за кількістю номінацій — 12. І в більшості з них «Артист» тріумфував: йому дісталося сім «золотих масок», причому три з них — у головних категоріях: «Найкращий фільм», «Найкраща режисура» та «Найкращий актор першого плану» (Жан Дюжарден). Також фільм Хазанавічуса відзначено за найкращу оригінальну музику (композитор Людовік Бурса), костюми та операторську роботу. Як зазначив на церемонії вручення нагород Мішель Хазанавічус, узявшись за цей проект, учинив «трохи божевільно», але тепер «глибоко вражений та надзвичайно задоволений» такою високою оцінкою своєї праці.