Заявка на світовий форум, яку в п’ятницю зранку оголосив головний тренер «синьо–жовтих» Анатолій Хоменко, не виглядала однозначною. Скажімо, не потрапили до складу захисник «Сокола» Олександр Скороход і нападник підмосковного «Хіміка» Максим Квітченко, хоча у швидкості вони переважали деяких своїх конкурентів, котрі поїхали до Словенії. Можливо, тренери зробили ставку на більш силовий хокей, але, як показує практика, в Європі вона не надто себе виправдовує. Попри значні амбіції, українці «з боєм» програли два стартові матчі — австрійцям та угорцям. Попереду — ще три.

Його називали «Українським Пеле» за дивовижний футбольний талант. Його доля складалася так, що все було ніби проти нього, але він лишився незламаним. Він був одним із провідних гравців київського «Динамо» 1940—1941 рр. Йому аплодували на стадіонах Франції та Італії наприкінці 40–х. Він — перший український футбольний кондотьєр; нагороджений Кубком Голанда — найвищою нагородою для спортсменів у Канаді. Похований у Торонто. Його ім’я фактично було викреслене з офіційної історії українського футболу.

Про це говорили днями в книгарні «Є», де презентували книгу споминів Олександра Скоценя (1918—2003) «З футболом у світ», що вийшла друком у видавництві «Ярославів Вал».

Сім років разом, шестеро дітей, спільні інтереси і, нарешті, велике кохання — чи достатньо цього для того, щоб одружитися? Анджеліна Джолі з Бредом Піттом досі вважали, що ні. Якщо й так усе добре, то навіщо влаштовувати собі зайву мороку? Але діти зіркової парочки дотримуються іншої думки: вони вже кілька років не стомлюються вмовляти батьків, щоб ті побралися офіційно. Бодай тому, що весілля — це так весело!

У нас послання й привітання небіжчикам зазвичай розсилають кандидати в депутати — бо використовують старі бази адресних даних. А в Британії подібний казус видав неабихто, а організаційний комітет Олімпіади–2012. Звідти надіслали електронного листа ударникові відомої рок–групи «Ху» (The Who) Кіту Муну, який помер ще в 1978 році.

Людей, які їдять чебуреки на вокзалі, важко чимсь налякати.

Сіґнаґі — лялькове містечко з населенням трохи більше, ніж дві тисячі осіб, що височіє над знаменитою Алазанською долиною і дивиться просто на Кавказькі гори, — символічна модель того, якою хотів би бачити Грузію Михайло Саакашвілі. Оновленою, але з давньою історією, привабливою для іноземців, але щоб у списку стандартного турнабору був пунктик чи два спеціальних пропозицій. Для цієї мети, як свідчать джерела, у 2007 році держава виділила 15 млн. ларі, ще 17 мільйонів — мали бути приватні інвестиції. Через кілька років Сіґнаґі, відоме завдяки унікальному розташуванню та монастирю Бодбе, освяченому св. Ніно, пройшло ребрендинг і стало популяризуватися як Місто кохання.

Це меню мені підсунув чоловік, який періодично тусується у колі тих, хто цікавиться старими папірцями з цікавою історією. Меню з потяга для збирача кулінарних рецептів, звичайно, не видання 1929 року «Першої української загально–практичної кухні», яку написала невістка Івана Франка — Ольга. Але навіть назви страв у меню дають поштовх для кулінарних фантазій.

На обкладинці англійською написано: потяг спеціального призначення. Маршрут: Лос–Анджелес — Сан–Франциско. Точна дата — 20 вересня 1959 року. Меню для пасажира Микити С. Хрущова.

Як ви думаєте, що пропонували американці поїсти у дорозі генсекові тодішньої радянської супердержави на сніданок? Зокрема, ікру і бульйон, омлет (у російському тексті пишуть «з варенням», хоча насправді англійською йдеться про волоські горіхи в желе), креветки з рисом на пару, тушковані курчата у білому вині, салат «Пасифік», кукурудзяний хліб, яблучний пиріг, диню на льоду.

До речі, Микита Хрущов саме в 1959–му на першій у СРСР американській виставці вперше публічно озвучив «кузькіну мать», про яку не забув і трохи згодом, коли того ж року приїхав iз візитом до США. Тож покажемо домашнім на кухні те, чого вони ще не бачили і не куштували — організуємо трапезу у стилі кінця 50–х минулого століття в американському стилі.

Стандартного набору страв, що утворюють традиційну американську кухню, немає. Смачне життя цієї країни формувалося й продовжує формуватися під впливом соціально–політичних процесів. До казанка з наліпкою «американська кухня» вкладають свої інгредієнти італійці, японці, китайці, тайці, мексиканці, французи, турки, індуси і ще багато народу. Хтозна, може, через кiлька років в Америці однією з найпопулярніших страв стануть вареники — варто лише підприємливому українцю відкрити відповідну мережу фастфудів і провести вдалу маркетингову кампанію. Прив’язаність населення до того чи іншого раціону варіюється від штату до штату. На півдні Каліфорнії, де сильні мексиканські традиції, є багато фастфудів і ресторанчиків, що пропонують саме мексиканську їжу. Натомість такого мексиканського різноманіття немає в Нью–Йорку — там, як показував нам серіал «Друзі», полюбляють китайську їжу. У Саванні (штат Джорджія) смакують варенi креветки, краби, лобстери з кукурудзою та розтопленим маслом.