В організований Молодіжним націоналістичним конгресом літній табір «Відвага» імені Івана Гавдиди, що розташувався на лісовій галявині поблизу села Ковалівка Полтавського району, ми приїхали, коли вже стемніло. Тож близько півсотні мешканців тамтешнього наметового містечка віком від 14 до 27 років, які прибули сюди переважно з Київщини, Полтавщини, Харківщини, Сумщини та Дніпропетровщини, готувалися до традиційної ватри. Запалюють її тут щовечора, та саме тепер вона особливо доречна. Треба ж підсушити взуття, яке буквально годину тому пройшло випробування зливою з градом. Як пережили такий екстрім власники вишикуваних біля багаття кедів і кросівок? Хлопці та дівчата (останніх у таборі — третина) піднімають великі пальці догори й відбуваються жартами. Мовляв, того дощу навіть не помітили, бо ... грали в регбі. Цю гру вони шанують навіть більше, ніж футбол, оскільки для гартування волі й командного духу силова руханка з овальним м’ячем фактично незамінна. Мужність, характер і відвагу (ці три слова стали девізом їхніх таборувань) одними лише шахами чи комп’ютерними «стрілялками» не виховаєш...

За багато віків синам України дуже часто доводилось воювати під чужими прапорами. Це створило одну з найболючіших та трагічних сторінок української історії. Відсутність власної держави штовхало українців воювати за чужі інтереси. Були, правда, і славетні історії, які чомусь не висвітлені в нашій літературі. Так, наприклад, маловідомий факт: французький король у 1646 році через свого посла у Варшаві де Бербері найняв козацький флот для війни з Іспанією. Козаки на чайках пройшли Босфор, Дарданелли, Егейське та Середземне моря, Біскайську затоку та взяли за одну ніч фортецю Дюнкерк. І впродовж двох років обороняли Французьку державу.

Буремне XX століття принесло людству дві світові війни. Україна опинилась у вирі цих кривавих подій. Спроба створити власну державу була потоплена в крові білими та червоними «братами» зі сходу. Україну роздерли на шматки Росія, Польща, Румунія та Чехія. В арміях кожної з цих країн служили українці. У такому розтерзаному вигляді Україна зустріла Другу світову війну. Без армії, без держави. Тільки у військах Канади та США служило більше 50 тисяч українців. У польській армії Андерса кожен четвертий був українцем. Із болем згадуємо про мільйони українців, часто навіть не озброєних, кинутих Сталіним — Жуковим під вогонь німецьких кулеметів.

На час розвалу СРСР у його армії та на флоті служили 300 тисяч офіцерів, мічманів, та прапорщиків українського походження. Готова професійна армія фахівців високого класу. Але «наш» уряд не зробив нічого, щоб українізувати армію. Здебiльшого ці люди були втрачені для України. Вони загубились у безкрайніх просторах Росії, Казахстану та інших республік. Де перестали бути українцями, але й ніколи не стануть своїми. Дехто демобілізувався і повернувся додому. Одну з тисяч подібних історій–спогадів українських офіцерів ми й друкуємо. Наш герой — В’ячеслав Леонтович, офіцер морської піхоти Росії, українець, якому довелося воювати у Чечні.

Після дебюту в кіно Леді Гага знову активно повертається до своєї основної професії. Нагадаємо, поп–зірка знялася у фільмі Роберта Родрігеса «Мачете вбиває», заслуживши від режисера безліч компліментів за свій акторський талант. Стрічка, одним із продюсерів якої є колишній генпродюсер і засновник українського телеканалу «1+1» Олександр Роднянський, вийде на екрани наступного року.

Засилля всіляких реаліті–шоу на ТБ уже призводить до того, що люди не розуміють, де телебачення, а де — реальне життя. Так, в американському місті Піттсбург група підлітків пограбувала піцерію, представивши свій напад як зйомки телепрограми. За повідомленням Сі–Ен–Ен, хлопці назвали грабунок «частиною нового реаліті–шоу під назвою «Нас щойно пограбували».

Жінки повинні правити світом. Це дасть чоловікам більше часу, щоб пити пиво і дивитися футбол.

За всі часи найбільш складним питанням було питання про очевидне. Утім саме очевидні речі, як дізнаємося з книжки «Історія в профіль» Костя Бондаренка, виявляються найбільш складними, адже все складнопідрядне сьогодні детально описано, проаналізовано і затвер­джено офіційною наукою. «Ми, історики, подібні до гільдії факірів, — згадує автор слова одного зі своїх колег. — Ми знаємо всі таємні сторінки, ми знаємо, як воно було насправді. Але суспільству треба давати легко перетравлюваний і корисний продукт. Їм треба знати лише те, що вони знають — і не більше». Тому не дивно, що основні питання на зразок того, «чи пишемо ми історію етносу, а чи історію нації?», яке досліджується у передмові до збірки, в офіційній науці завжди залишалися без відповіді. Може, через те, що для згаданого суспільства це занадто складно, і треба, нарешті, простіше?

Болгарія не видається українцям таким уже заморським царством. Але, як то було і за радянських часів, порівняно з нашим Кримом сервіс на болгарських курортах — на порядок кращий. Майже всі пляжі, які займають понад 370 кілометрів берегової лінії, — муніципальні й безкоштовні. Відпочивальники, за бажанням, сплачують лише за шезлонги і парасольки — 5 левів (25 гривень). Утім більшість туристів засмагає на власних покривалах. Пісок щовечора просівають спеціальні машини.

На пляжах чути молдавську, російську, білоруську мову. І, звичайно, українську. Адже Болгарія — найпопулярніше місце відпочинку буковинців. Автобусом із Чернівців сюди їхати в середньому 18 годин, тоді як із Києва — до тридцяти.

Курортів на чорноморському узбережжі Болгарії чимало, тож обирати є з чого. Тим, хто хоче відчути подих античності, можна порадити рибальське містечко Созопол, засноване ще у 610 році до н. е. греками. Старий Созопол розташований на півострові, а Новий — «на материку», і це, як кажуть в Одесі, «дві великі різниці».

«Гра, звичайно, мене розчарувала, оскільки «Фейєнорд» був, як мінімум, не нижчий рівнем, ніж «Динамо». Матч проходив у дуже швидкому темпі, ми володіли ініціативою, але, на жаль, не реалізували три–чотири дуже хороші нагоди для взяття воріт «Динамо». При цьому ми дали «Динамо» зовсім мало шансів для того, щоб забити нам гол. А підсумковий результат ви самі бачите — 0:1», — у цьому сумному коментарі головного тренера роттердамців Рональда Кумана — весь зміст позавчорашнього матчу на стадіоні «Де Куйп».