Креативний директор будинку моди «Шанель», зірковий дизайнер Карл Лагерфельд має принаймні одну велику слабкість: свою кицю Принцесу Шупетт, яку називають найвпливовішою кицькою модного світу. На честь улюблениці Лагерфельд навіть назвав сумку зі своєї нової колекції. У Шупетт є власний iPad (і вона вміє ним користуватися!) та мікроблог у «Твіттері», де її «зафоловили» вже майже 15 тисяч користувачів. У її розпорядженні — три власні покоївки (дві вдень і одна вночі), які щодня записують кожен її крок у спеціальний щоденник. Будь–якої миті Лагерфельд готовий послати за Шупетт приватний літак — якщо, скажімо, він поїхав кудись на показ за межі Франції й скучив за своєю кішечкою. Снідають і вечеряють вони за одним столом (принцеси, зрозуміло, з підлоги не їдять).

Любовна непостійність моряків — річ відома. Здавалося б, чого вимагати від флотського капітана, якщо він не буває вдома по півроку, а то й більше? А ось у Військово–морських силах США одного невірного чоловіка вигнали за це з роботи.

Ізраїль звернувся в ООН із проханням включити шахи в програму Олімпіад. Бо на Олімпійських іграх у Лондоні євреї залишилися без медалей.

Минуло півтора місяця після завершення в Україні і Польщі фінальної частини чемпіонату Європи з футболу. Протягом липня українцям втовкмачували, що «чемпіонати минають — досягнення залишаються». Складалося враження, що турнір провела лише партія влади (зокрема, Віктор Янукович, Микола Азаров та Борис Колесников), при цьому про нашого спільного партнера в організації чемпіонату — Польщу — було чути мало. Через місяць почалася Олімпіада у Лондоні, за нею — передвиборча кампанія в Україні, і про Євро–2012 в Україні якось почали забувати. Але не в Польщі. Тут упевнені, що нові термінали аеропортів, готелі та швидкісні поїзди «Інтерсіті» не будуть порожніми. Адже поляки вже розпочинають нову рекламну кампанію країни під гаслом «Повернися, ти не бачив усього». Як Польща планує використати позитивний імідж, отриманий завдяки Євро, журналіст «УМ» дізнався під час нещодавньої поїздки до цієї країни, організованої для представників українських ЗМІ Польською туристичною організацією.

Прикладом оновленої Грузії, як на думку автора цих рядків, є не контраверсійний Батумі, не ефектні урбаністичні конструкції, що конкурують із традиційними сванськими вежами у Местії, не засилля скляних урядових будівель у Тбілісі й Кутаїсі, що мають символізувати відкритість та прозорість влади, а скромний — порівняно із вищеперерахованими об’єктами — маєток у Цинандалі. Тут не бравують відомими іменами європейських архітекторів, не тиражують політичні месиджі, але кожна деталь в оновленому домі–музеї Александра Чавчавадзе говорить про кропітку роботу реставраторів й небайдужість влади до національної культурної спадщини.

Минулого року молодий канадський актор Філіпп Ландрі написав п’єсу про Україну, і її поставив невеличкий театр в Оттаві. Назва спектаклю — «Retour a Prypiat» («Повернення до Прип’яті»). Дія відбувається у 1991–му, через п’ять років після чорнобильської катастрофи.

За сюжетом, у Прип’яті, в закинутому будинку, живе Володя, колишній ліквідатор–«чорнобилець». День у день він ходить по спорожнілих хатах і збирає старі фотографії. У його уяві світлини перетворюються на живих людей, яких він сприймає як родичів. Це триває, поки не приходить господар квартири — Василь. Катастрофа розбила його життя: дитина народилася мертвою, молода дружина загинула. Він не здатний це перейти — і вирішує нарешті повернутися додому. Серед Володиних «родичів» Василь бачить фотографію дружини...

П’єсу написано реалістично й динамічно, вона справді бере за душу. На останній сцені ледь не плачеш.

Із переїздом до Києва авторка цього роману остаточно відійшла від «народного сюрреалізму», яким були сповненні всі попередні збірки її прикарпатських оповідань, заповзявшись розробляти урбаністичну тему вже у новій жанровій якості. Роман «Біографія випадкового чуда» Тані Малярчук — це новомодна проза з–під пера наївної оповідачки, яка вперто дотримується кінематографічного образу Амелі.

Учора відвідувачів усіх місцевих і апеляційних судів України зупиняли невідомі й пропонували заповнити анонімну анкету на Феміду. Серед шести запитань — в яких умовах люди перебувають у суді, якою є якість i доступність інформації, ефективність організації суду, а також чи є суд упередженим або навпаки — незалежним. Опитували, в першу чергу, пересічних громадян, а не лише суддів та інших учасників процесу — прокурорів, адвокатів тощо, як це було раніше.

Позавчора Апеляційний суд Одеської області підтримав пропозицію Генпрокуратури щодо екстрадиції до Росії Адама Осмаєва — головного фігуранта в кримінальній справі за фактом підготовки замахів на президента РФ Володимира Путіна і президента Чечні Рамзана Кадирова. Аргументи адвокатів чеченця Феміда визнала недостатніми. Мотивувальну частину такого рішення суд оголосив учора.

Уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко ініціює внесення змін до Сімейного та Кримінального кодексів України щодо відміни таємниці усиновлення і запровадження опосередкованого контролю за умовами проживання усиновлених дітей із залученням широкого кола спеціалістів.