Через чотири роки після перерви на прем’єрство Володимир Путін повернувся до великих прес–конференцій. Три години в прямому ефірі державних телеканалів президент Росії розповідав про економічні успіхи влади, внутрішню та зовнішню політику, проблему усиновлення російських дітей іноземцями, своє здоров’я, стосунки з Жераром Депардьє і, звісно, кінець світу — як було не зачепити найпопулярнішу останнім часом тему. Згадав і про Україну, яка поки що не подала заявки на вступ до Митного союзу й «припустилася стратегічної помилки», відмовившись віддати Росії свою ГТС.

Це вже восьмий такий брифінг ВВП–президента в історії його перебування на посаді глави держави, але вперше Путін спілкувався з журналістами не в Кремлі, а у Центрі міжнародної торгівлі. Ажіотаж був вражаючий: на прес–конференцію акредитувалося 1040 російських та 186 закордонних журналістів. Тож не дивно, що замість запланованих трьох президент відповідав на запитання чотири з половиною години. До слова, брифінг президента збігся з Днем працівника органів держбезпеки РФ — як чекіст, які колишніми не бувають, Володимир Володимирович ще зранку привітав зі святом своїх колег.

Згідно з результатами спеціального звіту міжнародної організації «Репортери без кордонів», у 2012–му в світі загинуло 88 журналістів, тобто на третину більше, ніж попереднього року (66 загиблих). Це найгірший показник, починаючи з 1995 року, відколи «Репортери» укладають такі звіти. Особливо небезпечними минулі дванадцять місяців були для журналістів у Сирії, Сомалі та Пакистані, а також у Мексиці та Бразилії. Найбільше наражалися на ризик люди, які займалися громадянською журналістикою. Кількість таких громадянських журналістів, що описували ситуацію в країні й загинули від рук представників сил безпеки, зросла більш ніж у вісім разів. При цьому, як наголошують укладачі звіту, ті, хто вбиває журналістів, як правило, не несуть за це відповідальності. І це дає їм відчуття безкарності.

Поки парламент узяв паузу в сесійних засіданнях, епіцентр протистояння в столиці вчора перемістився до Київради. Уперше за довгий час її засідання містило не лише інтригу, а й засвідчило певну вагу муніципальної опозиції та громадськості.

Не так часто в Україні порушують кримінальні справи стосовно окремих партій. Виявляється, ще в середині листопада слідчі Генпрокуратури зацікавилися, з яких джерел і ким фінансується опозиційне ВО «Батьківщина». Тоді в столиці «накрили» один із конвертаційних центрів, який, за даними ГПУ, обслуговував саме «біло–сердешних». У базі даних комп’ютера конвертаторів містилися номери рахунків, з яких фінансувалася виборча компанія Юлії Тимошенко ще у 2010 році.

Після того як навколо НСК «Олімпійський» «зачистили» під «зону гостинності УЄФА» прилеглу територію з ковзанкою «Крижинка», все льодове життя столиці перекочувало на новозбудовану арену по вулиці Шалетт у Дніпровському районі. Уже другий рік поспіль тут збираються найсильніші фігуристи України, виборюючи звання національних чемпіонів та — заодно — путівки на континентальну і світову першості.

«Організація хороша. Добре музичне забезпечення, чудова акустика. Проте зал дуже холодний. Через це фігуристи мають масу незручностей, адже в одних сценічні костюми з коротким рукавом, у інших — із сіточкою. Щоправда, минулої зими було ще холодніше», — розповідає «УМ» головний тренер збірної Марина Амірханова про особливості змагань на новій льодовій арені.

На фундаменті, що будувала Україна під футбольний чемпіонат Європи–2012, національна Федерація баскетболу рік тому доволі легко виграла право на проведення чоловічого Євробаскету–2015. Щоправда, як і у випадку з футбольним турніром, перемога в баскетбольному конкурсі принесла країні чергові організаційні турботи. Цього разу основним клопотом для оргкомітету, який, до речі, очолить головний розпорядник футбольного Євро–2012 Маркіян Лубківський, знову стануть спортивні арени. Згідно із заявкою, Україна у шести приймаючих містах — Донецьку, Одесі, Львові, Івано–Франківську, Дніпропетровську та Києві — повинна звести новенькі багатофункціональні палаци спорту.

У Києві можуть перестати виїжджати на виклик бригади швидкої допомоги. Голова Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Лариса Канаровська нагадала, що подібна ситуація була у 1996 році. Тоді карети «швидкої» перекрили Хрещатик. Аналогічна ситуація може виникнути й тепер.

У понеділок, 24 грудня, архівісти України відзначають своє професійне свято — День працівників архівних установ. Мабуть, значна частина пересічних громадян уявляють працю архівіста як роботу зi стосами старих документів у тиші затемнених напівпідвальних приміщень. Певним чином так воно і є, але останнє десятиліття позначилося значними змінами в роботі архівістів.