Минає Рік Корови за східними календарями. Здавалося б, що цей рік мав бути щасливим для індійців, а в українців тотем — свиня. Але й ми мали підстави (на жаль, не справдилися) на щось претендувати, бо саме наші арії принесли в Індію любов до корови, вона для нас, якщо не священна, то дуже близька тварина. Вареники з сиром і сметаною смакують українцям не менше, ніж сало. Це ж предки українців одомашнювали турів і зубрів, це ж українці упадали коло корівки–годувальниці, це ж їх — корів і українців — примусово колективізували, це ж коровами орали українці після війни.

І граються. Наперед знаючи, що наберуть якусь дещицю голосів, наші горе–політики таки вирішили хоч погратися «у президенти» — трохи потішити своє самолюбство.

Уже не перший рік спостерігаю за особою, яка іменує себе «Вона». Можна маєтки записати на рідню. Можна мільярди перегнати в офшори.

Тільки зовсім недолуга і неосвічена людина повірить у щирість слів пані Юлі, які вона виголосила у виступі на передвиборчому майданному з’їзді ВО «Батьківщина», сказавши: «Вірю в мудрість України». Вірю і я в мудрість українців, тому й молюсь: «Не доведи, Боже, мій народ до такого вибору».

Сучасна «поп»–естрада... Чим «оригінальніше» обізвуться, тим ніби й сучасніші: «рукі ввєрх», «ногу свєло», «отпєтиє мошеннікі», «поющіє труси», «лєсоповал» і вже свій місцевий... «тік» — бо в них «олені, олені не бриті і не голені», в яких «з мозгів росте коріння...»

Ми маємо якісний телевізор, який в аналоговому варіанті безкоштовно і гарно приймав 35 українських каналів. Коли аналогову трансляцію ліквідували й екран згас, ми клюнули на пропозицію однієї з фірм, яка за тисячу гривень обіцяла безплатний прийом 35 цифрових українських каналів. Ми й гадки не мали, що в цю кількість не потрапить УТ–1, який ми дивилися найчастіше. Отож ми почали шукати спосіб поновити його. Спочатку в інтернеті зайшли на сайт УТ–1, але там нічого не було про супутникову трансляцію, не було навіть жодного довідкового номера телефону. На щастя, адреса УТ–1 там була, і я поїхав туди особисто...

Важко погодитися з наступним: Україною, як у тоталітарні часи, правлять партія чи партії. Уряд очолює партійний лідер, Верховна Рада — конгломерат різних партій та блоків, які часто–густо захищають не державні інтереси, а вузькопартійні. Власні, шкурні справи народних (!) обранців не сприяють тому, щоб зробити щось корисне для народу, який їх обрав.

Мене не дуже здивував хамський (іншого слова не доберу) вчинок прем’єра «дружньої» держави в Ялті. Це ж треба — приїхати в гості й обхамити хазяїв. Маю на увазі його вислови про краватки.