Нещодавно я отримав повідомлення від Пенсійного фонду України за підписом голови О. Зарудного, що, цитую, «уряд під керівництвом Юлії Тимошенко, який під час кризи зміг встановити цю доплату, зберіг її для вас і зараз». Ця доплата становить 40 грн. У зв’язку з цим пригадалося таке.

Загальновідомо, що подарунки бувають різними, як за своєю формою, так і за природою їх творення. Вони бувають щирими і щедрими, дорогими і дешевими, приємними і прикрими, а ще, на жаль, бувають відкупними та підкупними.

Упродовж багатьох років я постійно читаю вашу газету, але з листом звертаюся вперше. Суть його полягає в наступному.

У Дніпропетровську, по вул. Гоголя, 15а, розташоване ТОВ виробничо–торговельної фірми «Авіас» зі своїми представництвами по всіх обласних центрах країни. Фірма займається реалізацією палива за талонною системою.

Як могло статися, що за неповні 20 років нашої державності в Україні не визначився політичний курс? Політики, які позиціонують себе як кандидати в президенти України, мають різне бачення її розвитку. Ось, наприклад, цитати з програмної промови В. Литвина: «Ми повинні припинити будувати власне державу»... Якщо припинити будівництво держави, то матимемо руїну. Згадаймо історію. За часів Руїни характерним для холопів–гетьманів було приниження власної гідності. Бракує гідності й багатьом сучасним нашим державним високопосадовцям. Я поважаю нашого Президента Віктора Ющенка за те, що він із почуттям власної гідності представляє Україну у світі.

За дорученням сільської громади

Зібрались оце якось гуртом, гомонимо. То приятелі до мене:

— Напиши, друже, нашим демократам, аби вони не грали вар’ята, а таки об’єднувалися навколо чинного Президента. Інакше кусатимемо лікті, та буде пізно.

— Он і в Святому Писанні сказано, що то голос волаючого в пустелі, — огинаюся. — Бо хто й коли там прислухався до нашої думки.

Та чи загалом у пошані нині думка? Як на мене, її затьмарює передвиборчий галас. Наших інтересів ніхто не відстоює. Як ото кому вдасться видертися на владний олімп, вважає, що всі розуми поїв. Нас тільки й того, що годують солодкими обіцянками. Ще й прикриваються іменем народу. Скажіть, хіба не лукавство? Отож і понині на роздоріжжі: бути чи не бути Україні?

Відкритий лист–запитання Петру Симоненку,
кандидатові в президенти
Нас цікавить, з якого права, з чиєї волі на форзаці Букваря наклеєно, а в зошитах із каліграфії надруковано портрет депутата ВР, кандидата в президенти, комуніста П. Симоненка, як колись Леніна і Сталіна?

Либонь, недавно ніхто з нас і слова такого не чув, як «іміджмейкер» чи «політтехнолог». А нині вони підступно напоумлюють нас, аби ми танцювали під їхню дудку — віддавали свої голоси здебільшого за якихось гоголівських пройдисвітів. Та чи гоже нам іти на повідку в хитромудрих шахраїв від політики?