«Чорний четвер» — навряд чи по–іншому можна охарактеризувати позавчорашній виступ вітчизняних команд на євроарені. Кожен «соліст» із нашого «лігоєвропейського тріо» програв із рахунком 0:2.

Історія Катерини Кужель, яка на чемпіонаті світу з боксу два тижні тому створила сенсацію, нагадує долю Попелюшки. Нікому не відома дівчина з Рівного, яку в національній федерації до останнього сприймали як «сіру мишку», лише завдяки «хрещеному батьку» — головному тренеру збірної Миколі Хаджиогло — змогла потрапити на боксерський «бал», що проходив на острові Барбадос у Карибському морі. А там наперекір долі — із розбитим носом і вибитим пальцем — 24–річна майстер спорту із самбо перетворилася на принцесу світу боксу й виборола срібну нагороду. Як це можливо взагалі: дійти до світового п’єдесталу лише через дев’ять місяців після початку занять новим для себе видом спорту? Із цим запитанням кореспондент «УМ» звернувся до Катерини після її тріумфального повернення з Бриджтауна.

Напевно, головною несподіванкою другого ігрового дня Суперліги стало одноосібне лідерство «Копенгагена» в групі D. Пальму першості ще до старту тут віддали «Барселоні». Однак чемпіон Данії під керівництвом норвезького спеціаліста Столе Сольбаккена вдало скористався сприятливим календарем і у двох матчах досяг стовідсоткового результату. Спочатку в рідних стінах досвідчений колектив із середнім віком футболістів 26 років мінімально переміг чемпіонів Росії — «Рубін». А позавчора скандинави в Афінах без проблем розібралися з «Панатинаїкосом».

Окремі спеціалісти поспішили назвати виступ українських «художниць» на світовій першості провальним — мовляв, уперше з 1992 року наші дівчата залишили планетарний форум без медалей. І справді, з незалежністю Україна отримала потужну школу художньої гімнастики, яка регулярно штампувала зірок світового масштабу — Катерину Серебрянську, Олену Вітриченко, Ганну Безсонову. Саме з іменами цих спортсменок пов’язані великі успіхи «граційної» України.

Ще свіжі в пам’яті бурчання команд, яким не подобалися останні нововведення босів «Королівських перегонів». Проте очевидно, що саме нова очкова арифметика та технічна «зрівняйлівка» цього року зрежисувала такий захопливий серіал. Його 15–ту серію минулого уїк–енду відзняли в Сінгапурі. Нагадаємо, «зйомки» — тобто перегони — в цій азіатській країні відбуваються вночі: воно й цікавіше, і для європейського телеглядача зручніше.

Зайвий раз нагадувати про те, що нині російські «художниці» — номер один у світі, — все одно, що «сипати сіль на рани» українських грацій, які щоденно віддають ледь не всі сили справі свого життя. Однак від цих реалій нікуди подітися, тож знову доводиться констатувати, що сьогодні українки не готові боротися за найвищі позиції на світовому форумі, який триває в Москві.

Ні для кого не секрет, що більшість спортсменів марять олімпіадами. Вочевидь, і їхні наставники живуть думками про головні старти чотириріччя — найбільше клопотів, звісно, в перших осіб своїх підрозділів. Не дивлячись на те, що до Лондонських iгор ще майже два роки, українські важкоатлети вже повністю занурилися в передолімпійську підготовку, адже першочергове завдання на тернистому шляху до Олімпу — ліцензування. Ще у квітні цього року після повернення з континентального форуму головні тренери жіночої та чоловічої команд Василь Кулак та Петро Алаєв у розмові з кореспондентом «УМ» казали, що планують повезти до Лондона максимальну кількість учасників — чотирьох представниць прекрасної статі та шістьох (у гіршому випадку — п’ятьох) чоловіків. Але для того щоб матеріалізувати ці бажання, дівчачому колективу за підсумками двох планетарних форумів (2010 та 2011 років) потрібно потрапити до числа дев’яти перших збірних, а хлопці мусять заскочити до провідного секстету.