«Ми українці, ми не вівці — загнати нас у жебраки не вдасться, скоріше, Леоніде, заїсть вас швидка Настя», — такою народною творчістю на саморобних картонних плакатиках зустрічали столичного мера Черновецького під Київрадою учасники вельми численного мітингу, який протестував насамперед проти невиправдано завищених тарифів на житлово-комунальні послуги. Точніше, хотіли зустріти, бо міський голова до своєї «пастви» так і не вийшов, незважаючи на заклики журналістів піти й заспокоїти людей, які на той час уже були сповнені рішучості брати міську раду штурмом. «До кого виходити? Ви ж бачите, на цей мітинг прийшли в основному студенти й інші люди, які взагалі за послуги ЖКГ не платять! А за мітинг їм якраз добре заплатили», — у своєму традиційному смиренно-пастирському тоні прорік Леонід Черновецький.

Є така приказка: «пусти козла у город». Що він там робитиме? Відповідь очевидна.
А ось чиновники від Партії регіонів взялися до нового «прочитання» ситуації. І виходить, що у їхньому випадку «козел» почав боротьбу проти пожирачів «капусти». Так, учора на засіданні Кабінету Міністрів «донецькі» почали боротьбу з корупцією.

Відвиклi від виборів кияни вчора з подивом виявили на найбільш людних місцях (біля метро, торгових центрів тощо) знайомі з передвиборчої кампанії агітаційні намети. Причому в кількох варіантах: можна було побачити яскраві палатки як із символікою партії «Реформи і порядок», так і з написами «Наша Україна» або Блок Тимошенко. Однак незалежно від того, якій політичній силі належав намет, над ним майоріли три прапори: «НУ», БЮТ і Блоку Віталія Кличка. Саме останній, оскільки він асоціюється насамперед зі столичним політикумом, остаточно переконував усіх збентежених появою виборчої символіки в невиборчий час: вийти на вулиці політичних агітаторів спонукали останні події у Київраді, де, як уже повідомляла «УМ», днями злилися в одне об'єднання «Демократичний Київ» фракції трьох вищеназваних політичних сил.

«Ми розуміємо, що при владі бути важко. Але хто, як не ми?». Приблизно так, надавши обличчям серйозно-скорботного виразу, при обранні Прем'єр-міністра відповідали представники Партії регіонів на запитання журналістів про те, чи не бояться вони, прибравши до своїх рук Кабмін, розгубити свій високий рейтинг. Однак, схоже, це твердження стало не так свідченням готовності «професіоналів» із ПР покращувати добробут народу, як виправданням, чому вони цього не роблять. Мовляв, передбачали ж, що одразу засипати людей манною небесною не вдасться, і розуміли, що слід очікувати втрати популярності в народі... Нічого, мовляв, не вдієш — така вже доля тих, хто при владі. А що народ чекав виконання передвиборчих обіцянок «регіоналів» — покращити життя «вже сьогодні», знизити ціни, підвищити зарплати й пенсії — то хто ж тому народові винен, що він такий наївний?

Учора в центрі Києва можна було спостерігати рідкісний приклад самоорганізації народних мас. Востаннє таке, мабуть, було ще під час Помаранчевої революції. Її другу річницю й вийшли святкувати активісти та прихильники Майдану. Ще до обіду на центральній площі Києва можна було побачити групи людей із помаранчевою символікою. Із принесених динаміків лунало «Разом нас багато!». Польові командири на чолі з Юрієм Луценком, який єдиний із них зберіг посаду в уряді, прогулялися по місцях колишньої «бойової» слави і випили в кафе по чарці.

Юрій Віталійович, певне, найдотепніший міністр внутрішніх справ за всю історію України. І навіть рішення Печерського суду, який у понеділок виявив за Луценком корупційні діяння, він прокоментував жартом (у якому, втім, вистачає й гіркоти). «Сьогодні є великий день для органів прокуратури, — зазначив в ефірі програми «Епіцентр» на каналі «1+1» Юрій Луценко, — ці люди не зуміли довести вину Щербаня, не захотіли довести вину Бакая, не зуміли довести вину інших загальновідомих «діячів»... Зате вони знайшли найбільш високопосадового корупціонера: це міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, який одному підполковнику достроково присвоїв звання полковника; це Луценко, який вручив (не подарував, а вручив!) для використання два пістолети. Нарешті знайдено кубло, воно перед вами».

Київська влада розглядає варіант, що сьогодні ввечері доведеться перекрити рух у районі майдану Незалежності. І це тішить. Бо якщо, попри всі негаразди та розчарування, до центру Києва вийде стільки людей, що доведеться обмежувати рух, значить, не все так погано, як могло здатися на перший погляд. Є порох у порохівницях, чарування в розчаруванні, а у громадській свідомості — пам'ять.

«Ви, часом, не маєте хусточки? Ну хоч наліпки?!». Ще пам'ятаєте, звідки це? Пригадуєте, як помаранчевий крам відривали «з руками» у зухів, які примудрялися проникнути в різноманітні штаби і вихопити якийсь жмут стрічок? Дістати хустку було вже досягненням, а щасливі власники прапорів виглядали просто «мажорами».