Це звернення від полковника СБУ Валентина Крижановського, за даними «УМ», надійшло до парламенту на ім'я Голови ВР Олександра Мороза наприкінці вересня. Подібне звернення «опальний» полковник направив i Президенту Віктору Ющенку. «Україна молода» отримала копію цього звернення, в якому пан Крижановський виклав історію своєї боротьби з головою СБУ Ігорем Дріжчаним: починаючи від резонансної прес-конференції рік тому, коли полковник обвинуватив керівника Володимирської, 33 в контрабанді ядерних матеріалів до Китаю, i завершуючи сьогоднішнім днем, коли він змушений був шукати порятунку від переслідувань на території РФ.
«За оприлюдення даної інформації я i моя сім'я в Україні переслідуються, відносно мене незаконно порушено кримінальну справу за сфабрикованими звинуваченнями. Не витримавши знущань, померла моя мати», — пише полковник Морозу. I вказує, що «з приходом у спецслужбу Дріжчаний, вважаючи, що СБУ є його кишеньковою структурою, дійшов до повного ігнорування законів України».
Окрім уже відомих звинувачень Дріжчаного в контрабанді гафнію, «звільненні» за його особистим наказом затриманого керчинськими прикордонниками контрабандного алюмінію на судні «Вотан», блокуванні роботи слідчих у резонансних справах iз ПДВ, організації прослуховування кабінету заступника директора фірми «Фокстрот» Шульги (коли той розмовляв у 2004 році з кандидатом у президенти Віктором Ющенком), продажі за безцінь комерційним структурам будівель СБУ в центрі столиці по вулицях Московській i Стрілецькій (про що неодноразово писала «УМ»), полковник Крижановський наводить i нові гріхи свого колишнього керівника. Так, у зверненні до Мороза він стверджує, що у квітні-травні 2006 року «саме за вказівкою Дріжчаного були незаконно, з грубими порушеннями чинного законодавства України та норм міжнародного права» передані спецслужбам Узбекистану десятеро правозахисників.
«Не є таємницею, що МЗС України дало принципову оцінку вказаним діям Дріжчаного», — стверджує в листі до Мороза, з посиланням на власні джерела в СБУ, Валентин Крижановський. «Україна молода» зв'язалася з полковником і розпитала про мотиви його нинiшнiх дiй.

«Тут враховані усі європейські стандарти, на кожного нелегала в кімнаті для затриманих відводиться чотири квадратних метри площі, є навіть гаряча вода! Фактично це готель, про такі умови затримані можуть лише мріяти!» — так описав новий пункт тимчасового утримання для нелегалів у Чернігові заступник директора Департаменту охорони державного кордону, начальник управління роботи з незаконними мігрантами, дізнання та адміністративного провадження генерал-майор Борис Марченко.

Обрання голови Конституційного Суду фактично поставило жирну крапку в питанні розблокування діяльності єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції. Бо коли 4 серпня 13 суддів КСУ склали присягу в парламенті, це була лише кома в розблокуванні, адже повноцінну діяльність конституційної Феміди ще треба було поновити. Не дивно, що поточні питання судді вперше обговорили лише наприкінці серпня, а вибори голови — призначили на 19 вересня.

Національне бюро розслідувань створюють вже майже 10 років, але віз i нині там. Дехто вже поставив на цій темі хрест, але спеціально для скептиків повідомляємо: виявляється ця ідея ще не «почила в Бозі» й навіть має певні шанси. Шанси, якщо не створення, то принаймні чергового розгляду парламентом ще одного законопроекту «Про НБР». А вже чи народиться бюро, чи депутати знову зроблять йому «законний аборт» — тема інша. За даними «УМ», пропозиції до законопроекту «Про НБР» (з семи розділів та 27 статей), які має у своєму розпорядженні й наша газета, зараз розглядають у Комітеті з питань правосуддя Верховної Ради. Власне, ще попереду і реєстрація, i доопрацювання робочою групою фахівців, i винесення на розгляд депутатів, але вже окремі пропозиції щодо створення НБР є цікавими.

Лише сім цифр: 280-20-58 прямого київського номера пропонує набирати ув'язненим заступник Генпрокурора Олександр Шинальський, якщо на їхній «зоні» займаються «криміналом» ті, хто має стояти на сторожі закону, — охоронці та адміністрація колонії. Адже днями на Різницькій запрацювала «гаряча лінія», за якою затримані та ув'язнені можуть скаржитися на недотримання своїх конституційних прав. Щоправда, поки що їм пропонують лише київський номер, але невдовзі подібні «гарячі лінії» працюватимуть у всіх регіонах країни.

Учорашнє засідання Верховної Ради розпочалося iз вшанування пам'яті журналіста Георгія Гонгадзе хвилиною мовчання — адже сьогодні виповнюється шість років відтоді, як «перевертні» в погонах викрали його за вказівкою тодішнього вищого керівництва держави, а потім убили. Знову м'явся на трибуні черговий Генпрокурор Олександр Медведько (як i його попередники Потебенько, Піскун, Васильєв), знову під банею ВР лунали красиві заклики про «справу честі» та «лакмусовий папірець» демократичності України, знову політичні спекуляції та відверте нудьгування багатьох нардепів із числа «колишніх».
Але були й новації — дебют на трибуні Верховної Ради відомого майора Миколи Мельниченка, колишнього адвоката Лесі Гонгадзе Андрія Федура та експерта зі США Дугласа Леслі. А ще фактична нелегітимність самих слухань, бо їх, на переконання знаних правників Володимира Стретовича i Сергія Головатого, провели лише заради нових спекуляцій. I хоча спікер Олександр Мороз як ініціатор учорашнього дійства й кинув репліку, мовляв, ці думки особисті, але наприкінці, коли висловилися усі, хто хотів, у автора цих рядків також склалося враження: єдиною метою проведення слухань було «кадрове питання». Бо захиталося крісло під Генпрокурором Медведьком.
Сумна річниця — лише привід? I що робив у кабінеті Мороза до початку слухань Микола Мельниченко? Бува не узгоджував промову?

В українській армії в мирних умовах продовжують гинути військовослужбовці строкової служби. Цього разу строковик загинув не від фатального пострілу з танка по учбових класах, i не з табельної зброї п'яного офіцера чи автомата товариша, а вiд кулеметної стрiлянини...

«Прикинь, 11 років від дзвоника до дзвоника «відмотав» за цей папірець!» — інколи люблять жартувати між собою нинішні випускники, отримавши атестат. Утім свято, можливо, не першого, але останнього дзвоника точно є нині актуальним і для тих, чию жаргонну лексику використовує випускна молодь. Для тих, хто відбуває покарання «за колючкою», шкільний дзвоник — не жарт, а реальність. Адже два тижні тому, 1 вересня, до своєї тюремної школи пішли майже 16 тисяч засуджених. Хтось — у п'ятий, а хтось — у десятий клас. I байдуже, якого ти віку, якщо таблиця множення для тебе є відкриттям. Адже 1700 учнів із них (тобто кожен десятий) є неповнолітні. Інші школярики — дорослі засуджені, серед яких не рідкість й такі, що не вміють читати-писати. Є тут i випускники — для близько п'яти тисяч осіб цей навчальний рік стане останнім. А от три місяці тому повну загальну освіту здобули лише 3600 засуджених.
Як засуджені школярики нидіють над підручниками та конспектами, «Україна молода» побачила в Білоцерківській виправній колонії №35, що на Київщині.

Новину про те, що Севастопольський апеляційний господарський суд визнав, що російський флот незаконно заволодів українськими маяками в Криму, першою у вівторок повідомила «Україна молода». Цю інформацію розтиражували усі вітчизняні ЗМІ. Одним із джерел інформації був лідер «Студентського братства» Олег Яценко. Ця молодіжна організація заслуговує на довіру, враховуючи її тривалу боротьбу з іноземним Чорноморським флотом за повернення гідронавігаційних об'єктів у власність України. Але вже вчора вранці російська влада, як i підконтрольні їй ЗМІ, мабуть, вийшли з приголомшливого стану i в один голос заволали про провокаторів зі «Студентського братства». Нібито ніякого рішення Феміди не було, а «братчики» просто тиснуть такими інформаційними «качками» на суд, який насправді має відбутися 14 вересня. «Севастопольський апеляційний господарський суд останнім часом не приймав жодних рішень щодо долі маяків Чорноморського флоту в Криму. Засідання мало відбутися у вівторок, але його перенесли на 14 вересня», — ці слова старшого радника Посольства Росії в Українi Володимира Лисенка навперейми радісно тиражували учора російські ЗМІ.

Як тільки реально «запахло» кримінальною відповідальністю, скандально відомого нардепа від Партії регіонів Олега Калашникова охопив повний склероз. Під час очної ставки з журналісткою СТБ Маргаритою Ситник у кабінеті слідчого Генпрокуратури він заперечив свою участь в інциденті зі знімальною групою телеканалу СТБ i взагалі заявив, що вперше бачить журналістку «вживу», а не по телевізору. Отакої! Якже він не впізнав «зайку»? Бо саме так наступного дня після побиття називав дівчину, коли вона вимагала пояснень за резонансний інцидент. Безцеремонного Калашникова та його репліку про «зайку, якій варто забути цю тему» показували всі телеканали, а тепер, бач, нардеп став забудькуватим! Змінюємо тактику для слідства, пане Калашников?