Телевізія передала, що вже 320 українців заморозила зимонька–зима. Теперь ось лишився я, напевне, буду 321–м, 75–річний дідусь.

На наших виборах найбільше виграла Москва, яка потирає руки і радіє, що позбулася ворога номер один — Віктора Ющенка. Можете порадіти і ви, свідомі й несвідомі українці, що своїм ганебним вчинком допомогли Кремлю розпоряджатися Україною так, як йому захочеться, бо захистити нас тепер буде нікому. Серце згорає від сорому і ганьби. Жаль тільки, що стільки героїв жертовно поклали свої життя на вівтар України за тих, хто не вартує доброго слова.

Шановний міністре!

Чи знаєте ви, що в грудні 2009 року в урочищі «Горбачиха» в Києві почалася й інтенсивно триває вирубка лісу?

Це урочище — останній та єдиний залишок заплавних лісів Київського Лівобережжя. Так сказано про «Горбачиху» в «Енциклопедії Києва». Лише тут лівий берег Дніпра зберігся таким, яким був до появи тут перших житлових кварталів.

Це ж який ступінь цинізму треба мати, щоб виступати з шовіністичними, якщо не сказати, безглуздими, обвинуваченнями з боку деяких «патріотів» із приводу присвоєння Степанові Бандері звання Героя України.

На Львівщині одну школу оминула епідемія грипу. Виявилося, що, йдучи до школи, учні прямують через сосновий бір.

Проглянув «Вибрані твори» неперевершеного Михайла Коцюбинського: Fata morgana, «Коні не винні», Intermezzo, «Пливе у сірій безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля, і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темні ночі. Де небо? Де сонце?»...

Віктор Ющенко дуже високо підняв планку найвищої в Україні посади — президентської.

Наступному президентові необхідно буде докласти неймовірних, просто героїчних зусиль, щоб коли не підняти її вище, то хоча б утримати на встановленій висоті.

Українцям укотре намагаються нав’язати гасло «Ядерна зброя робить рівними народи», побудоване на брутальній тезі «Кольт зробив рівними людей» («Україна молода» від 26 січня 2010 року). У людей культурних, освічених, відповідальних за майбутнє не лише своїх дітей, а й усього нашого дому–прихистку у Всесвіті — планети Земля — цілком природно виникає запитання: кому ж примарилася українська захисна парасоля у вигляді ядерної зброї — сучасного варіанта ломаки печерної людини для добування їжі та завоювання територій?