Історія Харкова поповнилася ще однією костюмованою гангстерською сагою. Цього разу молодики у глибоких капюшонах та чорних рукавицях вдерлися до інституту «Укрміськбудпроект», аби змусити головного архітектора наукової установи Володимира Колесникова відмовитися від участі у конкурсі на заміщення вакантної посади директора. Крісло звільнилося наприкінці минулого року, коли збіг термін контракту попереднього керівника. На його місце тимчасово з приставкою «виконуючий обов’язки» призначений Олег Борщ, який до цього обіймав посаду начальника обласного відділення Державної архітектурно–будівельного комісії (ДАБК). Перейти з одного кабінету в інший його змусив бунт півтора десятка найбільших будівельних компаній міста, що вже добрих півроку звинувачують контролерів у непомірному здирництві і вимагають призначення достойного керівника цієї установи.

Убивство, як уже повідомляла «УМ», сталося 13 грудня 2007 року в під’їзді будинку № 38 по вулиці Нахімова. Двоє чоловіків з автомата «Калашникова» розстріляли впритул відомого у кримінальних колах міста гірників бізнесмена Сергія Смирнова, відомого за прізвиськом Сквозняк. Його супутницю, яка заходила до будинку разом з ним, тоді поранили. Головна версія, яку відпрацьовували правоохоронці, — вбивство через підприємницьку діяльність. На той час 31–річний Смирнов займався переробкою відвалів металургійного комбінату «Арселор Міттал Кривий Ріг», а також скупкою і продажем нерухомості. А сукупна вартість дорогих автомобілів, які були в парку Сквозняка, складала понад десять мільйонів гривень.

Куди зник бульдозер без однієї гусениці, ніяк не міг второпати тракторист, коли повернувся на берег Бистриці–Надвірнянської, де залишив спецтехніку з незначною поломкою ходової частини. Розгадку наступного дня знайшли «опери» Тисменицького райвідділу міліції на одному з пунктів прийому металобрухту в Івано–Франківську.

Після зимової «сплячки» у затишних міських квартирах чимало так званих «дачників» навесні потягнулися до успадкованих чи придбаних за свої кревні сільських хатин. І з сумом констатували: після нашестя на їхні «безгоспні» обійстя різношерстих злодюжок уціліло там далеко не все. Та одна справа, коли останні приробили ноги якомусь залізяччю, й зовсім інша – якщо двоногі «щури» практично стерли з лиця землі твою хату чи навіть цілу вулицю вашого дитинства...

Не до жартів було «зеленим кашкетам» пункту пропуску «Велика Писарівна», які 1 квітня затримали 29–річного жителя Кременчука, що прямував у Росію на власному автомобілі «Тойота». Молодик обрав смугу спрощеного контролю «зелений коридор», але прикордонники, які мали інформацію про можливу контрабанду «дурману», вивели автомобіль порушника із загального потоку для поглибленої перевірки.

На Волині сталися дві резонансні кримінальні події, жертвами яких стали невинні немовлята. Спочатку у сміттєвому контейнері у центрі Луцька бомж наткнувся на дитяче тільце, загорнуте у простирадло. Жінку, яка викинула новонародженого у смітник, посилено шукали міліціянти, відвідуючи вдома всіх вагітних, які мали народжувати в ці дні. Хоча навряд чи відважилася б на такий гріх особа, яка знаходилася на обліку в жіночій консультації. А поки шукали її, ще жахливіша звістка надійшла з Горохівського району — у селі Широке сусідка завдала смертельних травм двомісячній дитинці, втопивши вже мертву у відрі з водою.

В Умані на поминальній вечері за вбитим сталося ще одне вбивство. Причому скоїли його чотири жінки на очах у інших. Коли поминальні тости геть затуманили родичам голови, вони вирішили вчинити самосуд.

Логічно, що жоден із гостей–журналістів і сьогодні не скаже «Сам бачив утаємничене». Пояснення дуже просте: група офіцерів у цивільному на чолі з генерал–майором Сергієм Берестом очікувано спрямувала зустріч у розмовно–інформаційний фарватер. Образно кажучи, «до вух текло, а на очі нічого не потрапило»! Зрештою, на те вона й СБУ... Тим паче що і почуте під час відвідин донедавна вельми утаємниченого відомства задовольнило мас–медійників. У ц­ьому контексті начальник управління пан Берест акцентував на специфіці служби: деяку інформацію дозволено оприлюднювати після судового рішення, іншу — по завершенні п’ятирічного терміну, а з деякої — знімати гриф секретності взагалі заборонено. З огляду на це співрозмовники журналістів уникали персоніфікації фігурантів навіть резонансних справ.

Кому криза, а кому й можливість спекулювати на відомих труднощах. Зокрема, один із керівників комунального підприємства Макіївки, врахувавши зростання безробіття та збільшення кількості бажаючих працевлаштуватися, вирішив «продавати» всі наявні робочі місця. Приміром, вільну вакансію слюсаря–ремонтника він оцінив у п’ять мінімальних зарплат.

Черкаські правоохоронці всяке бачили, але таке — вперше. Досі «мінувальниками» магазинів та навчальних закладів у обласному центрі були неповнолітні. А тут «вибухівку» в міську школу № 33 «заклав» 36–річний чоловік, котрий вирішив помститися навчальному закладу, в якому навчався його племінник.