Позаду лишилось святкування 1020–ї річниці Хрещення Русі. Позаду й те, що не так давно було навіть темою на «Свободі» Савіка Шустера — прояви расової, релігійної нетерпимості. Останнім часом не було гучних скандалів, пов’язаних із нападами на «іновірців». І слава Богу. Точніше, слава всім богам — від Перуна до Яхве, від Аллаха до Ісуса, які бережуть це місто. Нині в Києві знайшли місце для нормального співіснування храми різних конфесій. Не завжди все було так гладко, часи бували різними... Ми згадуємо їх і говоримо про сучасний Київ у контексті поміркованості й терпимості, які здебільшого зустрічали «гостей столиці» і самих киян.

Лібрето «Пікової дами» дуже точно передає ситуацію в Шевченківському суді Києва, який уже кілька місяців розглядає позови БЮТівця Андрія Шкіля до «регіоналки» Ганни Герман. Пані Ганна так затято ігнорує запрошення від Феміди, що не відряджає на слухання бодай якогось свого представника. Секретаря чи перукаря, юриста, стиліста чи фемініста, який не є «далеким від розуміння жінки в політиці». Так охарактеризувала Герман свого візаві на «Свободі» Савіка Шустера — після дискусії стосовно ситуації в Грузії. Йдеться про програму від 2 листопада 2007 року. Обговорення Саакашвілі та його проблем зайшло тоді в глухий кут, бо «жінка в політиці» перетворилася на даму в істериці, звинувативши депутата Шкіля в тому, що він у давні УНСОвські часи «відправляв чужих дітей стріляти в Абхазію».

Знання про великих українців не мають обмежуватись вивченою напам’ять та обговореною перед телевізором «десят­кою найкращих» — за тією версією, яку подав канал «Інтер» і «Свобода» Савіка Шустера. Насправді видатних людей на наших теренах більше, ніж здатен вмістити телеефір. Тож подяка Київській державній адміністрації бодай за те, що одного з неординарних наших співвітчизників згадали, вирішивши увічнити його ім’я на меморіальній дошці. Як повідомив заступник голови КМДА Віталій Журавський, на вулиці Братській незабаром з’явиться пам’ятний знак на честь Артемія Веделя.

Справа «Еліти–центру» живе і процвітає. Ще й удосконалюється. Адже, як доводить практика, можна обдурити інвесторів і не тікати з України, а преспокійно залишитися в Києві й заробляти гроші далі. Бо й справді: де ще, в якій країні шахраї так влучно та смачно плюють на закони, залишаючись безкарними? Ця історія про нерухомість, за яку заплачено чималі гроші і яку, однак, не отримають її власники. Так принаймні ситуація виглядає на сьогодні.

Несвятковий нині настрій у одного з героїв наших публікацій — отця Петра, настоятеля церкви святої Катерини, яка знаходиться на території Лук’янівського заповідника. «УМ» писала про те, що майже добудовану церкву оголосили незавершеним об’єктом і виставили на тендер. Подейкують, що культову споруду викупить Московський патріархат.

Мало поміченою політичною подією останніх днів став той факт, що дві вагомі посади у виконавчій владі фактично відійшли Комуністичній партії України: комуніст Микола Тимошенко очолив Державний комітет лісового господарства України, а Василь Мармазов став заступником голови МВС.

Користь, яку отримала Русь від християнства, вже десять віків як стала доведеною теоремою. Нас прийняли у тодішній «Євросоюз», і цим багато сказано. Тверезий політичний розрахунок зумовив насильницьке «щастя» киян, у яких брутально відібрали старих богів. Це згодом поняття «християнський» стало сприйматися як синонім найбільших чеснот. А 1020 років тому «екзит–пол», проведений на виході з ріки Почайни, засвідчив би далеко не райдужне ставлення городян до примусового хрещення. Язичництво–то теж мало свої плюси...
Напередодні 1020–ліття Хрещення кореспонденти «УМ» з’ясували , як зараз виглядають місця язичницького та щойно похрещеного Києва.

У принципі, нові піарні вибрики наших політиків потрібні електорату, як корові... Литвин. Зневіра виборців у провідних особах та партіях неухильно зростає, на кожні наступні вибори приходить дедалі менше свідомих громадян.

Учора в Київраді було все: і хліб, і видовище. Видовище полягало у хлібі. «На воротах у червоних чоботях» стояла в національних строях без’язика дівчина і пріла в жупані. Вона додавалася до довгого столу, що «ломився від статків» — на столі виробники хліба презентували нові і старі борошняні вироби. Окрім звичайних батонів та буханців, були й вазочки з пиріжками, і за колег–журналістів, які їх активно наминали, чесно кажучи, було незручно.

Сьогодні розпочинає свою роботу сесія Київради. Київські депутати не утруднюють себе ударною працею так само, як і їхні парламентські колеги. Тому в проміжках між засіданнями (попереднє було 1 липня) накопичується така кількість проблем і запитань, що вибрати з них пріоритетні — справа не з легких. Проте цього разу спочатку поговоримо про безцінну київську землю, а відтак — про людський фактор Київради.