Дві сльози на чотири колеса

26.07.2008
Дві сльози на чотири колеса

Маємо те, що маємо: «Явір» замість гаражів...

Справа «Еліти–центру» живе і процвітає. Ще й удосконалюється. Адже, як доводить практика, можна обдурити інвесторів і не тікати з України, а преспокійно залишитися в Києві й заробляти гроші далі. Бо й справді: де ще, в якій країні шахраї так влучно та смачно плюють на закони, залишаючись безкарними? Ця історія про нерухомість, за яку заплачено чималі гроші і яку, однак, не отримають її власники. Так принаймні ситуація виглядає на сьогодні.

 

«Недовласники» рано раділи

Десять років тому в Дарницькому районі Києва, на вулиці Кошиця, підприємство «Путна» почало будувати великий кількаповерховий гараж. Охочі вкласти кошти у будівництво знайшлися без зволікань: 420 інвесторів уклали з «Путною» індивідуальні договори і викупили майбутні бокси. Вартість останніх складала 5–6 тисяч доларів — на той час за таку суму можна було придбати непогане авто, ба, навіть обійтися меншою кількістю грошових знаків. Але інвестори не торгувалися: кожному хотілося загнати в гідне «стійло» свого залізного коня, до того ж нерухомість — це завжди нерухомість, а отже, й вигідне вкладення капіталу.

«Приблизно у 2004 році гаражі були побудовані відсотків на 98, — оцінює готовність об’єкта читач «УМ» та інвестор «Путни» Сергій П’ятериков. — Лишалось забити якийсь останній цвях». Однак цвях забивали занадто довго: минуло ще два роки, а інвестори так і не вступили у права власників. А влітку 2006–го у «Путни» змінилося керівництво. Колишнього директора Володимира Шиндера, за його словами, силою та шантажем змусили віддати печатку підприємства і відмовитись від 50 відсотків його акцій.

У цій детективній історії буцімто фігурує нинішня директорка «Путни» Світлана Добровольська. Колись давно разом з її батьком (тодішнім головою Харківської районної адміністрації) Шиндер створював своє підприємство, а тепер Добровольська захотіла заволодіти всім бізнесом, відібравши у таткового компаньйона його пай. Так виглядає версія Шиндера, що ж стосується інвесторів, то їм, у принципі, байдуже, хто очолюватиме «Путну» — аби підприємство виконало взяті на себе обов’язки.

«Путна» плутає сліди

А цього якраз ніхто робити й не збирається. Нині «Путна» оскаржує в суді укладені десять років тому договори. За свідченням інвесторів, юристи підприємства чіпляються за кожну кому в реченні, аби тільки визнати договори недійсними. При цьому гроші вкладникам ніхто повертати не збирається. Світлана Добровольська заспокоює: «чесні» інвестори, які не мають боргів, урешті–решт отримають свої бокси. Колись... Після здачі останніх в експлуатацію.

Один із постраждалих повірив у добрі наміри нинішнього керівництва «Путни» і пішов із ним на мирову угоду, переуклавши договір і відтермінувавши в часі вступ у право власності. «Тепер ця людина кусає собі лікті, — розповідає «УМ» П’ятериков, — бо знайшла в «Єдиному державному реєстрі судових рішень» рішення Господарського суду про передачу свого майна приватній фірмі». Як таке могло статися? Інвестори підозрюють, що нечесну гру веде не тільки «Путна», а й суди.

Утім на Дарницький місцевий суд ні в кого нарікань нема. Там вкладники знайшли бодай часткову справедливість: районна Феміда постановила визнати право власності інвесторів після введення гаражів в експлуатацію. Апеляційний же суд Києва такий вердикт переглянув і виніс постанову на користь «Путни». Судді зазначили, що не бачать порушень прав інвесторів, адже здача об’єкта ще не мала місця. І так — не один позов, а десятки оскаржень. Подібна затятість викликає певні підозри: вочевидь, цей суд і «Путна» тісно «дружать» між собою.

Замість гаражів — універмаг

Саме час спитати про те, яка користь для «Путни» в недобудованих боксах? В тому–то й річ, що гаражі готові на всі сто: в них є освітлення, вода, є охорона — словом, весь комплект послуг. Нині в боксах замість власників та їх машин із комфортом розмістились дрібні контори, приватні фірми, навіть третейський суд — загалом «Путна» здає в оренду дві тисячі квадратних метрів своєї площі. У будівлю примудрився навіть в’їхати супермаркет «Явір».

Тепер зрозуміло, що чим довше керівництво «Путни» відтягуватиме момент передачі гаражів власникам, тим більше орендної плати вона збере з теперішніх своїх пожильців. А якщо договори з інвесторами будуть анульовані, це означатиме можливість перепродати бокс новим власникам. А потім надурити і їх — і так без кінця.

Чи сплачує «Путна» податки з оренди, яку підприємство отримує від чисельних «квартирантів»? Звісно, цим питанням має перейматися податкова інспекція. До речі, офіс останньої розташований якраз навпроти гаражів. До податківців інвестори вже зверталися, зверталися вони й у прокуратуру. Наразі їхньою долею ніхто особливо не переймається.

Залишається ще Верховний Суд, в якому можна оскаржити рішення суду апеляційного. Над можливістю звернення туди інвестори поки що думають. Адже чим більше ти стикаєшся з українською державною машиною (байдуже, про що йдеться — про суди чи правоохоронні органи), тим менше віриш у її ефективність. Якщо тільки вона не дбає сама про себе.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>