Пийте побільше рідини — і найбезжальніша спека вам не страшна, переконують лікарі. А рятують від спраги, у першу чергу, звичайнісінька вода та домашнього приготування напої, які максимально насичені вітамінами та іншими корисними елементами, а не фарбниками і консервантами, як більшість їхніх магазинних «родичів». Тому пропонуємо кілька швидких у приготуванні варіантів боротьби з високою температурою.

Не має значення, дотримувалися ви правил релігійного передріздвяного посту стосовно харчування до його закінчення, чи ні. Але зараз обмеження ласувати м’ясними стравами знято і, за церковно–православними правилами, зовсім скоро, 13 січня, на Меланки, друга — Щедра кутя, тому рецепти м’ясних страв доречні практично для всіх.

Дизайнери переконують, що щороку маємо нову моду на прикрашання новорічних ялинок. Святково вбране дерево в одній кольоровій гамі однаковими кульками — це, звичайно, вишукано. Але біля такої ялинки немає домашнього затишку. У власних стінах найкомфортніше почуваєшся тоді, коли озвучуєш для дітей: цього хлопчика на санчатах вішали на ялинку, ще коли тато був школярем, дід мороз на прищепці прикрашав ще бабусину ялинку, а ці дзвіночки зробили — молодці! — Настуся і Катруся.

Щоб вдихнути у нові новорічні прикраси позитивну енергію, треба змайструвати їх власними руками.

Віднедавна для багатьох, навіть закоренілих атеїстів, період церковного посту асоціюється з дуже вдалим рекламним слоганом: «Головне — не їжте ближнього свого». Це дійсно найголовніше правило у будь–який час. А якщо повернемося до винятково кухонних справ, то саме доречні пісні страви — і для людей віруючих, і для тих, хто просто слідкує за харчуванням.

Знову наближається пора, коли хочеться вірити у диво. У вікнах магазинів уже блимають вогниками олені, на яких, можливо, примчить Санта–Клаус з Лапландії. Пахне Новим роком шкоринка мандарина. А діти нагадують про прихід Миколая і допитуються, коли прикрашатимемо ялинку... Втім є ще час зробити новорічні дива власноруч: сферичне дерево з прутиків–ліан чи святкову красуню у класичному «вбранні» наречених.

У кожного — свій норов, смаки і кулінарні традиції. Сільські люди або ті, хто має бабусь у селі, знають, що в Україні запіканки ще за радянських часів часто називали «бабами». Чому б не побалувати домашніх чи гостей цим призабутим десертом? Пропонуємо кілька рецептів, зібраних етнографом Лідією Артюх, авторкою книжки «Традиційна українська кухня в народному календарі».

Із зниженням температури повітря на вулиці частіше хочеться влаштовувати чаювання. А якщо затіваємо «щось попити тепленького», без солоденького не обійтися. Один iз варіантів ласощів до чаю — варення. Якщо не припасли домашнього, йдемо у магазин. А що треба знати, коли купуєте варення промислового виробництва?

Народна мудрість учить: буде хліб — буде й пісня. З огляду на святий обов’язок нагодувати домашніх і власний досвід можу сказати: спечу пиріг — голодним ніхто не залишиться, як би не крутили носом на борщ чи каші.

Твердий сир не назвеш продуктом першої необхідності, але він присмачує життя щоразу в новій композиції. Просто на хліб його покладеш — поживний бутерброд, який i з чаєм поїси, ще й на роботу візьмеш, чи дитині в школу покладеш. Якщо розплавиш у мікрохвильовці — отримаєш новий смак. Потертим притрусиш піцу; кубики сиру зроблять оригінальним будь–який овочевий салат... Тож переконувати, що твердий сир має бути справжнім, нікого не варто. Хіба що за винятком окремих виробників цього продукту та не надто чесних із покупцями продавців.

Від асортименту різних ковбасних виробів на полицях магазинів і ринків у людей, яким усе це розмаїття не по кишені, може запаморочитися голова. Втім навіть пенсіонери, яким за місяць доводиться жити на мізерних 800—900 гривень, хоча б на свято дозволяють собі «купити ковбаски». Тому питання, як не наразитися на абищо, купуючи «Московську» чи сервелат, актуальне практично для всіх. А відшуковуватимемо цього разу на полицях найкращий вищого сорту винятково варено–копчений сервелат.