Розмірений ритм життя молдовської столиці нічим не нагадує, що лише тиждень тому на головній площі країни вирували шалені післявиборчі пристрасті, натовпи молодих людей спершу закидали камінням, а потім штурмували і підпалювали парламент та президентську резиденцію (її тут називають президентура). Вказують на це хіба що закіптюжені стіни величної споруди головного законодавчого органу, побиті вікна та будівельні риштування біля президентури, а ще — група працівників парламентських служб, які зібрались біля входу й мирно про щось перемовляються (у понищені робочі кабінети йти немає сенсу — там зараз працюють ремонтні бригади). За оприлюдненою оцінкою збитки становлять близько сорока мільйонів доларів, адже постраждали не тільки приміщення, а й меблі та оргтехніка, повністю розгромлено зал для пленарних засідань.
На перший погляд, усе те, що з перебільшенням було названо «молдовським Майданом», «путчем» і навіть «кроповою революцією», розсмокталось само по собі. Немає навіть посилених нарядів поліції — до владних будинків може безперешкодно підійти будь–хто з перехожих і при бажанні прихопити «революційні сувеніри», які ще продовжують вантажити на сміттєвози.
Однак за пристойним зовнішнім виглядом столиці приховується серйозне політичне напруження.