Публікація «Банкрут за власним бажанням» у газеті «Україна молода» за 30 квітня цього року викликала справжній шквал емоцій і відгуків, часом вельми категоричних.

На Дніпропетровщині трубних заводів нараховується відразу п'ять. З них три — в обласному центрі. Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» є одним з найстаріших не лише серед них, а й у чорній металургії України взагалі. Ще у позаминулому столітті — 6 вересня 1889 року франко-бельгійське акціонерне товариство Російських трубопрокатних заводів «Шодуар» заклало перший камінь у фундамент підприємства.

Ми вже повідомляли про бурхливі події у Спаському, одному з найбільших сіл Новомосковського району, розташованому за якихось 18 кілометрів від обласного центру — Дніпропетровська. Нагадаємо їх основні перипетії. Декілька років тому у селі з'явився інвестор в особі Анатолія Гузенка. Цей чоловік з місцевих, щоправда, дотепер мав справи з промисловістю, але вирішив спробувати сили й в аграрному секторі. Отож на цій хвилі виникає агропромисловий комплекс «Спаський», генеральним директором якого стає саме Гузенко. Люди охоче здають йому в оренду свої паї, адже обіцялося зробити з їхнього села «маленьку Америку». У результаті АПК «Спаському» дісталися в обробіток понад чотири тисячі гектарів землі.

Спаське — село велике, однак у Новомосковському районі з ним завжди рахувалися не лише через це. Тамтешнє колективне господарство зазвичай міцно трималося на ногах, а місцевих мешканців вважали чи не найзаможнішими навіть у масштабах усієї Дніпропетровщини — принаймні про це яскраво свідчила кількість легкових автомобілів на душу населення. Секрет такого благополуччя пояснюється дуже просто — якихось 18 кілометрів від обласного центру ніколи не здавалися серйозною відстанню для того, щоб дбайливо вирощені на городах чи в теплицях огірки, помідори вигідно продати на міських базарах.

Ще рік тому керівництво «Студії «1+1» обіцяло прибрати з ефіру передачу «Проте» як надто пропагандистську, замовну й нерейтингову, але пара Дмитрів і нині там. «П'ятихвилинка ненависті», яка регулярно з'являється на «плюсах» у найкращий ефірний час «1+1», уже багатьом набила оскомину, хоча й сприймається вже не як «мочилівка» Віктора Ющенка, а, навпаки, як копітка робота на його рейтинг двох владних глашатаїв, Корчинського та Джангірова. І той, і інший відпрацьовують «темники» з Банкової, що вже давно доведено, і у висловах не соромляться. Справді обоє рябоє... Дехто ще пам'ятає того ж Корчинського у ролі полум'яного політика-радикала. Аж, виявляється, і Джангіров від свого колеги не надто відставав. Як підтвердження варто лише процитувати справжні перли з його виступу перед журналістами з шахтарських регiонiв у приміщенні товариства «Знання» в Києві у березні 2001 року. Це зараз Дмитрові вкладають у вуста критику, адресовану лише лідерам опозиції, а якихось три роки тому його власна отрута поливала всіх без розбору. Оцініть самі.

Вічно ласий шматочок
Для кожного поважного міста ринок є візитною карткою. Що Привоз для Одеси, що Барабашово для Харкова, що Бессарабка для Києва... У Дніпропетровську всі пріоритети тут за Озеркою. Називають її і знаменитою, і легендарною, і тому подібних епітетів не жалкують.