Наприкінці листопада у Києві відкрилася виставка «Трієнале сценографії», присвячена творчості видатного театрального художника Данила Лідера.

Цьогоріч ми вже «розміняли» четвертий десяток після вибуху на ЧАЕС, проте так і не можемо говорити про Чорнобиль у минулому часі, адже наслідки цієї трагедії буде пожинати ще не одне покоління. Так вважають організатори художної виставки Clouded land, створеної з нагоди 30-річчя Чорнобильської катастрофи, що триває у «Мистецькому арсеналі».

На поціновувачів осучасненого балетного мистецтва у вихідні очікує прем’єра. На сцені київського Міжнародного центру культури і мистецтв, який за звичкою називають Жовтневим палацом, два дні поспіль показуватимуть резонансну постановку цього сезону «Жізель» від театру «Київ модерн-балет».

В історії українського театру 90-ті роки вже минулого століття відзначилися сплеском так званого «підвального мистецтва»: безліч творчих однодумців об’єднувалися у невеличкі колективи, шукали безкоштовні приміщення (здебільшого підвального формату) і творили те мистецтво, яке вважали справді «живим», затребуваним сучасним глядачем, експериментуючи з формами, жанрами, стилями тощо.

Свято весни, що прирівнюється до християнського Різдва, — це у Китаї їхній, усім нам відомий Новий рік. Святкування його нагадує веселий карнавальний фестиваль. Це одне з найважливіших і найдовших свят у Піднебесній — триває аж 15 календарних днів.

За більш ніж 90 років життєпису столичного Театру юного глядача (він розпочав свою діяльність 1924 року), який заснований Олександром Соломарським, Іриною Дєєвою та композитором Іллєю Віленським як Державний театр для дітей, змінювалося все — приміщення, назви, керівники, режисери, актори і репертуар.

Унікальний, чарівний голос, винятковий музичний і драматичний талант, вражаючі, навіть шокуючі факти біографії, фатальні історії кохання, жертовна любов і відданість публіці, вольовий та мужній характер, настирне, жагуче бажання жити, співати й кохати досі не дають спокою мільйонам її шанувальників.

У Києві триває ІV Фестиваль молодої української режисури імені Леся Курбаса. Ініціатором його створення є провідний театрознавець, доктор мистецтвознавства, професор Ганна Веселовська, а загалом організацією займається ГО «Театральна платформа», головною місією якої є впровадження у театральну практику новітніх ідей і методів.

Цьогоріч їм обом — по 60. У сімейному і творчому дуеті народний артист України Микола Бутковський і заслужена артистка України Валентина Донченко-Бутковська вже 37 років. Спершу вони 17 років працювали у Харківському академічному театрі музичної комедії, а згодом їх запросили до Києва, і вже 20 років як вони є солістами Національного академічного театру оперети.

Доля сприяла розвитку акторської долі Віталія Салія, хоча стати актором не було його мрією: до Національного університету театру, кіно і телебачення вступив із першого разу, навчався у великого майстра — Едуарда Митницького, ще у студентські роки отримав запрошення працювати в одному з провідних театрів столиці.