7 червня 2004 року родина підприємств «Болтік Беверіджиз Холдінг» (ББХ) в Україні відсвяткувала день народження нового Київського пивоварного заводу «Славутич». Менш ніж за півтора року в Голосіївському районі міста Києва зросло ультрасучасне підприємство, на будівництво якого було спрямовано понад 50 млн. євро.

«Це країна, де пишуть на івриті, читають англійською, а говорять по-російськи» — одне з гасел, під яким розпочались Дні Ізраїлю в Україні. Як повідомив на церемонії відкриття голова місії єврейського агентства СОХНУТ в Україні та республіці Молдова Алекс Кац, організатори Днів Ізраїлю в Україні мали на меті три найголовніших завдання: по-перше, долучити українців хоча б на три дні до життя ізраїльтян, по-друге, налагодити стосунки між двома країнами на вищому рівні, по-третє, згуртувати єврейську громаду.

Те­пер до­яр­ка з Пол­тав­щи­ни Ні­на Ми­хай­лен­ко ні­ко­ли не за­гу­бить­ся у нет­рях рід­ної фер­ми, ад­же має опе­ра­тив­ний зв'язок — «мо­біл­ку», яку їй по­да­ру­ва­ли зав­дя­ки її «пі­до­піч­ним», тоб­то ко­ро­вам. Як по­ві­дом­ляє УНІ­АН, та­ким чи­ном у сіль­сь­ко­гос­по­дар­сь­ко­му ви­роб­ни­чо­му ко­о­пе­ра­ти­ві «Пе­ре­мо­га» в се­лі Кле­па­чі Хо­роль­сь­ко­го ра­йо­ну за­о­хо­чу­ють кра­щих до­я­рок ро­ку. Так, па­ні Ні­на по­сі­ла пер­ше міс­це за кіль­кіс­тю на­до­є­но­го мо­ло­ка — ми­ну­ло­го ро­ку її ре­корд по гос­по­дар­с­т­ву ста­но­вив по 4195 кі­лог­ра­мів мо­ло­ка від од­ні­єї ко­ро­ви.

Хто б знав, що перше квітня — всесвітній день дурнів — насправді ассирійський Новий рік. Із першого тисячоліття до нової ери ассирійці святкували Новий рік аж 14 днів (куди там слов'янам!), починаючи з весняного рівнодення. «Апогеєм апофеозу» свята, коли після двотижневого запою всі були в «доброму гуморі», вавилоняни додумались саджати на трон першого-ліпшого дурня. Він укладав мир, оголошував війну, милував, страчував, а потім повертався справжній цар і дурня скидали з трону. Ймовірно, від цього і пішов вислів «валяти дурня». Саме так, упевнені вчені, вавилонський Новий рік трансформувався в день дурня, який згодом почали поважати у світі.

Можна принципово опиратися новомодному лютневому святу, але навіщо? Якщо дивитися на світ позитивно, то чому б і не скористатися нагодою нагадати «люблю», або розколотися — «люблю», або просто повторити «люблю» у відповідь. І з'їсти шоколадне серце чи шоколадний тортик, чи прицепити золоте серце на ланцюжок. Чи що ще там банальне зазвичай придумують чоловіки. А не банальне? Будь ласка.

«Короче, дай скатати домашку, а то вчора щось так закумарилась, кльово відірвалась на паті, клепати було впадлюку. А то знаєш, той очкарик-препод пінитись буде». Цю розмову ми підслухали в університетському коридорі від двох мальвіноподібних першокурсниць. Погодьтесь, дуже змахує на розмову Доцента зі співкамерниками у фільмі «Джентльмени удачі». Пам'ятаєте, як недосвідчений у «фєні» герой Євгена Леонова примушував співкамерників перекладати всі розмови на «нормальну цивільну мову». Звичайно, цей діалог дівчат ми зрозуміли, бо перебуваємо з ними приблизно в одній віковій категорії. Але добре пам'ятаємо, як одна з викладачок університету після кожного семінарського заняття виділяла п'ять хвилин на те, аби студенти пояснили їй значення усіх слів, що вживали у своїх відповідях. Тоді ми відверто сміялися з дорослої жінки, більше того — професора філологічних наук, яка не розуміла таких простих слів, як «фішка» чи «лафа». А ще більше ми дивувались тому, що не завжди могли пояснити «цивільне» значення того чи іншого слова.

Із усього різнобарв'я крилатих висловів із комедії «Іронія долі» цього нового року особисто мені запав у душу один: «Як нудно ми живем. У нас зник дух авантюризму, ми перестали лазити у вікна до коханих жінок». Ну, з приводу вікон Іполіт трохи погарячкував (я, наприклад, мешкаю на восьмому поверсі, тому таких подвигів від коханих чоловіків не вимагаю), а щодо авантюризму...Не так давно я переконалась, що на авантюрно-любовні вчинки у нас здатні і чоловіки, і дівчата, причому без будь-яких вікових обмежень.