Кажуть мудрі люди, що нічого випадкового в нашому земному бутті не буває; що випадок — це псевдонім Всевишнього.

Один за одним відходять у вічність поети — лауреати Нобелівської премії

Сергій Лазо — людина-оркестр: він і поет-пісняр, твори якого виконують відомі співаки Василь Зінкевич, Віктор Павлік, Оксана Пекун, гурти «Світязь», «Менсаунд», «С.К.А.Й»

Шукаючи поетів-прикладів, інтуїтивно вийшов на Лорку ще у студентські роки, присвятивши йому розділ у дипломній роботі «Особливості поетичної драми та їх розробка на сцені і в сучасній критиці», а пізніше — в кандидатській дисертації «Митець — Влада — Преса: історико-типологічний аналіз».

У всіх народів і в усі часи зображувати богів було простіше, ніж людей? — не розкритикують ні друзі, ні вороги. Авжеж, богів тих мало хто бачив, а люди — ось вони, так близько (хоч іноді й так далеко у просторі-часі). Тому так непросто створити їх адекватний портрет фарбами, глиною чи словом — не возносячи до богів і не опускаючи до демонів.

30 серпня 2013 року розгублене завійнене людство осиротіло на присутність у ньому ще одного Поета. Особливо фатальна втрата тих, кому волею долі і долею волі суджено було стати особистостями світового, всеоб’єднуючого, вселюдського діапазону тепер, коли політики — навіть церкви! — на жаль, усіх нас, землян, войовничо роз’єднують. Шеймас Гіні.

Роман позаторішнього нобелівського лавреата китайського письменника Мо Яня «Червоний ґаолян: історія одного роду» (Х.: Фоліо, 2015) прийшов до нас дуже вчасно. Дія відбувається в період антияпонської війни, що почалася у кінці 1939-го і вже весною 1940-го перетворила край на холодне і голодне пустирище з людьми-тарганами.