Бойкот патріотично налаштованими активістами російських співаків та акторів, які неодноразово виступали з антиукраїнськими заявами, може нарешті перетворитися на державну політику захисту інформаційного простору після показу в новорічну ніч «Інтером» виступу Йосипа Кобзона, що є персоною нон-грата в Україні. Якщо буде політична воля перейти від заяв до їх втілення.

Минулого тижня, після повторної презентації, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення ухвалила рішення про видачу ліцензії на супутникове мовлення товариству з обмеженою відповідальністю «ТРК «Всесвітня інформаційна служба»», яке планує запустити супутниковий телеканал Pravda Russian World Channel.

Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—33 років заздалегідь публічно звернувся до телеканалів та радіостанцій відмовитись від розважального контенту в День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій 22 листопада, а натомість присвятити ефіри висвітленню пам’ятних заходів та розміщенню тематичних фільмів та програм.

Передвиборча кампанія традиційно стає лакмусовим папірцем для визначення, чи є об’єктивними і незамовними сюжети у теленовинах, які апріорі неупереджено і з різних позицій мають розповідати про суспільно важливі події. Ні події періоду Революції гідності, ні нинішні воєнні події на сході країни не змогли викорінити з телеефірів «джинсу».

Тривалі канікули — тільки на перший погляд свято. Бо скільки б хто невдоволення не виливав на школи (дуже часто, просто безпідставно покладаючи на учителів відповідальність за свою бездіяльність), пізнання нового, перебування в організованому колективі і сусідство з книгами — це для дітей корисно.

Однією з найважливіших умов для правильного вибору є обізнаність і поінформованість. Вибори Президента — не виняток. Грунтовну інформацію про претендентів на одну з головних державних посад — за яких уже у неділю виборці віддаватимуть свої голоси — в Україні має знати більше 36 млн. виборців.

Якби пару місяців тому хтось рекомендував подивитися Перший Національний, щоб «почерпнути об’єктивну інформацію» чи «побачити щось нове» — ви б, напевно, подумали, що з вас кепкують. Сьогодні — не постійно і часто без попереднього анонсування — в ефірі цього каналу можна почути і не «заїжджених» експертів у студії «Громадського ТБ», і подивитися фільм Анжея Вайди «Валенса. Людина з надії», знятий 2013 року.

Телебачення — не для інтелектуалів. Це висловлювання медіа-експертів не може не дратувати людей. скажімо, з вищою освітою, які не можуть собі дозволити користуватися не лімітованим інтернетом, ходити на кінопокази, у театри чи подорожувати.

Ще на початку весни — після тримісячного протистояння між народом і вже колишньою владою, яке вартувало понад сотню життів і здоров’я щонайменше кількох тисяч протестувальників, — багатьом здавалося, що в країні усе має змінитися і стати правильно, а не так, як вигідно окремим людям.

Незважаючи на напружену суспільно–політичну ситуацію у країні, яка встигла упродовж чотирьох останніх місяців пережити масові криваві побиття людей та смерті й продовжує чинити супротив російським агресорам, вітчизняне телебачення — якщо брати в цілому, а не розглядати роботу інформаційних мовників, — лишається розважальним.