Я пам’ятаю, як у дитинстві щоліта чекала на Маковія. Саме тоді мама пекла пиріжки і рулети з маком. Ні, не так: мак із пиріжками. Бо магазинні булочки завжди видавалися мені недостатньо маковими, а на свято можна було розгулятися. Звісно, що і в інші дні можна було випросити маковий рулет, але чомусь здавалося, що це щось особливе, тільки літнє, тільки Маковіївське. Тепер я виросла і подумала, а чого обмежуватися лише рулетами і пиріжками? Тому активно почала відшуковувати й випробовувати цікаві рецепти з маком, в яких, здебільшого, — досить неочікуване поєднання інгредієнтів.

Литва, здається, наче створена для відвідин на довгі вихідні — не дуже далеко, ходять прямі автобуси з Києва, та й узагалі гостинний Вільнюс — прекрасне місто. І до болю нагадує Львів: вузенькі, переплетені у вигадливе мереживо вулички, сувенірні ятки, гарненькі будиночки (подекуди реставровані до лиску, подекуди ледь стоять), шпилі храмових споруд різноманітних конфесій, кава і пиво. Тільки більше зелені. Тільки ще є річка. Всі кажуть: везти з Литви треба бурштин і текстиль. А я кажу: везіть вовняні шкарпетки з оленями, особливий місцевий сир і пиво маленьких броварень. А ще — рецепти традиційних страв.

Азія завжди вабила мене — і культурою, і архітектурою, і, не в останню чергу, кухнею. І коли доля та крила літака занесли мене у Пекін, я мала спробувати і скуштувати все...

На кухарському майстер–класі у Пекіні нашу групу вчив готувати колоритний шеф Чжана. Страви, секрети приготування яких він розкрив, — прості і смачні. Було б бажання — їх можна приготувати вдома.

Люди по всьому світу, коли б не починали відлік нового року, наділяли страви символічними значеннями.

Уже зовсім скоро прийде перше зимове свято, очікуване малюками і їхніми батьками, — День святого Миколая. Тому дуже актуальні найближчим часом прикрашання ялинки та пошуки подарунків–«миколайчиків». Утiм ці два заняття можна поєднати.

У повітрі вже добряче пахне Новим роком, снігом, ялинками, мандаринами і гарячим вином. Чи ще не пахне? А дарма! Саме гаряче вино — чудовий вибір для щирих дружніх посиденьок. Аромати спецій і цедри, тепло чашки у долонях — усе це одразу перетворює звичайний вечір на свято локального масштабу, створює чарівний і святковий настрій.

Коли я вперше почула про кекс, який має чекати місяць, перш ніж його з’їдять, існування такої дивини здалося мені якимось недоречним жартом. Місяць?! І що, не пліснявіє, не черствіє? Звісно, що природна і кулінарна цікавість взяли своє, і ось уже третій рік поспіль я печу цю дивовижу.

Коли осінь вже майже поступилася правами зимі, дні стали короткими, а вечори — довгими, сірими, похмурими і холодними, хочеться невилазно сидіти на дивані під пледом з гарячим чаєм у руках, а їсти щось таке ж зігріваюче, домашнє і затишне. А яка страва відповідає цим вимогам краще, ніж рагу?!

Якщо ви потрапите до Відня восени, вас на кожному кроці переслідуватимуть три «ш»: шніцель, штрудель, штурм! Якщо в іншу пору року, тоді останнє — а це ніяка не атака, а сезонний напій — замінить інше «ш»: шоколадні цукерки «Моцарт».