Знову загострився конфлікт навколо роздрібного промтоварного ринку «Континент», розташованого безпосередньо в історичному центрі Донецька. Як заявив Едуард Логачов, що очолює асоціацію «Континент-маркет» (поєднує торговців та обслуговуючий персонал спірного об'єкта), міська влада несподівано зайняла жорсткішу позицію на «довгограючих» переговорах про подальшу долю ринку, перейшовши на мову ультиматумів. Лідери багатотисячного колективу «Континенту» пов'язують це з нинішньою політичною ситуацією в країні.
Логачов не виключає, що працівникам «Континенту» доведеться чергового разу звернутися до таких крайніх заходів, як пікети на міських магістралях. У липні минулого року розбурхані торговці вже блокували протягом двох днів транспортний рух на перехресті поруч із Південним автовокзалом, що призвело до багатокілометрових автомобільних пробок та хаосу в міському постачанні. Донецька влада тоді оцінила заподіяні збитки в 2 млн. грн., подавши до суду на 19 найбільш активних пікетників.

Сесія Краматорської міськради прийняла рішення передати з власності місцевої громади на баланс області першу чергу підприємства із переробки твердих побутових відходів вартістю 16,1 млн. грн. При цьому деякі депутати пропонували доповнити ухвалу вимогою до Донецької облради відшкодувати місту 1,2 млн. грн., витрачених краматорською казною на зведення цього природоохоронного об'єкта. На це міський голова Геннадій Костюков зауважив, що «ми спробуємо знайти спосіб компенсувати ці витрати, проте, зі зрозумілих причин, імовірність майже нульова».
Ні в Донецькій обласній раді, ані в держадміністрації коментувати несподіване рішення краматорців охочих не знайшлося. У службах обласного управління охорони природного середовища припустили, що Краматорський завод із переробки ТПВ може стати «опорним об'єктом» із здійснення регіональної програми оздоровлення екології, розрахованої до 2011 року. Однак програма через дефіцит грошей хронічно відстає в реалізації від нею ж позначених термінів, а «осиротілий» об'єкт інфраструктури вимагає уваги і фінансування вже сьогодні.

Уряд передбачив на 2007 рік виділити для будівництва метрополітену в Донецьку 67,2 млн. грн. З одного боку, така сума могла б ощасливити будь-яку з опальних статей державного бюджету, наприклад, освіту чи культуру. З іншого — грошей, відстiбнутих з казни на легендарний довгобуд «шахтарської столиці», навряд чи вистачить навіть на підтримку вже пройдених виробок.
Фахівці твердять, що при нинішніх темпах перші підземні поїзди зможуть прийняти донеччан хіба що років через 15. Утім, городяни подейкують про іншу, неформальну, версію, мовляв, метро в Донецьку давно стало горезвісною валізою без ручки: і тягти це амбіційне починання немає сил, і кинути шкода. Та не просто шкода, а дуже небезпечно. Не лише для екології індустріального мегаполіса, а й для професійної кар'єри деяких регіональних персон також.

Державна комісія, що протягом вже третього тижня з'ясовує причини чергового випадку масової загибелі донецьких шахтарів, почала потроху «зливати» робочі версії громадськості та пресі, що стомилися чекати вердикту фахівців. Та, як можна зрозуміти із заяв голови комісії професора Анатолія Булата, конкретних винуватців скоріше за все і цього разу не знайдеться: у попередніх висновках експертів фігурує якийсь унікальний збіг природних факторів, що наукою донині взагалі ніколи не фіксувався. Містика, та й годі.

Збираючись на останні канікули, Верховна Рада, в проміжку між передвиборчими акціями та провокаціями, встигла прийняти надзвичайно очікуваний промисловцями Закон «Про газ (метан) вугільних родовищ». Документ, авторами якого виступила група депутатів, пов'язаних із вітчизняним вуглепромом (Леонід Байсаров, Геннадій Астров-Шумілов та ін.), визначив правові, економічні та екологічні засади діяльності в специфічній сфері супутнього видобутку метану на вугільних копальнях, а також відрегулював його подальше використання. Зокрема, документом передбачається «залучення метану вугільних родовищ в енергетичний баланс країни з метою зниження залежності України від імпортованих енергетичних ресурсів», що у світлі недавнього україно-російського газового конфлікту звучить більш ніж актуально.
Новий закон передбачає також, що через кілька років українські шахти муситимуть в обов'язковому порядку утилізувати весь метан, що утворюється в процесі видобутку вугілля, а не викидати його, як зараз, нишком в атмосферу. Експлуатацію ж копалень, неоснащених системою дегазації, взагалі в майбутньому буде заборонено.
Випадково так збіглося чи (швидше за все) ні, але практично водночас із прийняттям закону Агентство з торгівлі та розвитку США виділило Україні грант розміром 600 тис. доларів на фінансування підготовки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) видобутку шахтного метану на Донбасі. Повноважний посол США в Україні Джон Гербст, що передавав символічний чек «губернаторові» Донеччини Вадиму Чупруну, красно говорив на телекамери про те, що ось — споконвічний ворог шахтарів починає, зрештою, служити інтересам українського суспільства. І з цим, зрозуміло, ніхто з присутніх на церемонії не сперечався.

Випадок на приватній шахті в Донецькій області підклав серйозну свиню черговій спробі розгорнути приватизацію у вугільній промисловості. Вже практично з початком новорічних свят Фонд держмайна України офіційно повідомив про скасування угоди з приватним ТОВ «Карбон» (м. Шахтарськ) на оренду вугільної копальні № 20 та повернення її майна у власність Мінвуглепрому. Під гуркіт святкових петард заява залишилася майже непоміченою громадськістю, тими ж учасниками парламентських перегонів. А дарма.

Днями черговий власник Макiївського металургiйного комбiнату — російська компанія «Смарт-груп» — урочисто прозвітував про закінчення докорінної реконструкції. Більше того, компанія сповістила про контракт, який уклала з відомою у світі компанією Magdeburger Walzwerk Engineering GmbH (MWE) на проектування та спорудження середньосортового стану «390». Відшукати аналогічний за своєю масштабністю проект за роки незалежності непросто. Проте зіпсувала свято Генпрокуратура, яка навдивовижу синхронно повідомила про порушення кримінальної справи за підозрою в незаконному продажу виробничих фондів « Макіївки». У заяві, яку поширили з цього приводу адміністрації підприємства та профспілковий комітет, проступає явне розчарування, якщо не сказати — приголомшення. Росіяни лише за останній рік убухали в реанімацію майже безнадійного об'єкта індустрії понад півмільярда гривень, і от, виходить, інвестора можуть безцеремонно виставити за двері. Історія цього комбінату, на жаль, знає чимало подібних фактів.

Київ, хоч і з чималим запізненням, але дотримав обіцянку керівникам вітчизняного вуглепрому, озвучену ще у стартові дні минулого складу Кабміну: відновлено Міністерство вугілля, яке було розформовано в Україні 1999 року. Це, у свою чергу, дало привід високим столичним гостям під час святкування в регіоні Дня шахтаря вкотре наголосити на тому, що новація стала «достойним подарунком» працівникам мужньої професії та таке інше. Організатори свята, згідно з правилами етикету, ввічливо дякували.