Сміття починає і перемагає

      Сесія Краматорської міськради прийняла рішення передати з власності місцевої громади на баланс області першу чергу підприємства із переробки твердих побутових відходів вартістю 16,1 млн. грн. При цьому деякі депутати пропонували доповнити ухвалу вимогою до Донецької облради відшкодувати місту 1,2 млн. грн., витрачених краматорською казною на зведення цього природоохоронного об'єкта. На це міський голова Геннадій Костюков зауважив, що «ми спробуємо знайти спосіб компенсувати ці витрати, проте, зі зрозумілих причин, імовірність майже нульова».

      Ні в Донецькій обласній раді, ані в держадміністрації коментувати несподіване рішення краматорців охочих не знайшлося. У службах обласного управління охорони природного середовища припустили, що Краматорський завод із переробки ТПВ може стати «опорним об'єктом» із здійснення регіональної програми оздоровлення екології, розрахованої до 2011 року. Однак програма через дефіцит грошей хронічно відстає в реалізації від нею ж позначених термінів, а «осиротілий» об'єкт інфраструктури вимагає уваги і фінансування вже сьогодні.

А скільки було сподівань!

      Споруждення Краматорського заводу із переробки твердих побутових відходів було розпочато в жовтні 1999 р. згідно із постановою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та у рамках спеціальної програми міжнародної організації TACІS «Удосконалення системи керування твердими побутовими відходами в Донецькій області». Передбачалося, що сучасне підприємство, зведене у 300-тисячному Краматорську, стане приймати на промислову переробку сміття не тільки від комунальних служб власного міста, а й із сусідніх Слов'янська, Дружківки, Костянтинівки. Таким чином буде вирішено проблему переповнених місцевих смітників, а також відлагоджено технології сучасної утилізації побутового непотребу. У разі успіху пілотний краматорський проект передбачалося поширити ще на 12 індустріальних конгломерацій Донбасу.

      На жаль, від самого початку престижну екологічну новобудову переслідували невдачі. Згідно з угодою між TACІS та донецькою владою, закордонні куратори проекту зобов'язувалися оплатити придбання спецавтомобілів, контейнерів для роздільного збирання сміття, а також деякого устаткування для сортувальної лінії на самому підприємстві — усього на 420 тис. євро. Головний же тягар фінансування передбачалося розподілити поміж бюджетами області та міст, зацікавлених у реалізації проекту. Проте ці кошти надходили вкрай невчасно, у результаті терміни пуску підприємства багаторазово відсувалися.

Найстаранніші сортувальники — бомжі

      Не виникло взаєморозуміння між партнерами й на рівні, так би мовити, ідеології пілотного «сміттєвого» проекту. Зокрема, куратор програми від TACІS Бенуа Плеж скаржився, що його сторона зіштовхується з проблемою нерозуміння важливості утилізації антропогенних відходів. «Ми намагаємося довести, що це сучасний метод, який не лише зменшить вартість екологічних інвестицій для всієї області, але й дозволить отримувати вигоди від нових механізмів Кіотського протоколу, що заохочує зниження шкідливих викидів у атмосферу», — наполягає пан Плеж. Своєю чергою, донецькі комунальники незадоволені високою, «європейською», вартістю запропонованого TACІS устаткування: 100 тис. євро за спецавтомобіль, 150 тис. — на придбання сотні контейнерів та обладнання спеціальних майданчиків у житлових кварталах тощо.

      Напередодні довгоочікуваного пуску підприємства у «спальних» мікрорайонах Краматорська починається експеримент із роздільного збирання побутового сміття. За словами заступника міського голови Станіслава Захарова, спроба в цілому була успішною. Хоч від рядових городян можна почути захоплюючі історії про нічні полювання на звабні євроконтейнери та справжні битви «бригад» бомжів за право першими привласнити вміст накопичувачів, призначених для склотари...

      У травні минулого року першу чергу Краматорського заводу із переробки ТПВ було, нарешті, пущено. Вона складалася з естакади для розвантаження вантажівок-сміттєвозів, конвеєра для ручного сортування відходів, а також преса, що перетворював остаточні, ні до чого непридатні залишки в компактні тверді куби. Їх спочатку передбачалося використовувати як своєрідні паливні брикети у печах місцевого цементного комбінату. Але після бурхливих протестів населення, наляканого можливими екологічними наслідками такого нововведення, сміттєві «кубики» вирішили просто складати на території, аж до моменту, коли в місті буде нарешті обладнано полігон із їхнього захоронення.

Територія відходів

      Нині завод фактично не функціонує. Як вважає директор підприємства Володимир Вакалов, відбувається це з кількох причин. У регіоні так і не знайшлося промислових підприємств, які б зацікавилися вторинною переробкою скла, пластмаси, макулатури, накопичених на заводі. А після підвищення цін на бензин навколишні міста відмовилися транспортувати своє сміття у Краматорськ, мотивуючи це «непід'ємними» витратами для своїх комунальних служб.

      Як поінформував «УМ» заступник голови Донецької облдержадміністрації Юрій Хиврич, 90% сміттєвих полігонів області не відповідають нормам екологічної безпеки, а 60% смітників остаточно вичерпали свій ресурс і мають закритися найближчим часом . У такій ситуації обласні чиновники, що несподівано «розбагатіли» на краматорський природоохоронний об'єкт-«підкидьок», мусять за будь-яку ціну порятувати це експериментальне починання. Що на практиці означає: або адміністративно тиснути на керівників малих міст, примушуючи їх вишукувати в місцевій казні кошти на паритетну підтримку проекту, або ініціювати підвищення комунальних розцінок для населення на вивезення сміття. І перший, і другий варіанти погрожують регіональній владі значною втратою популярності. Тож, як вважають незалежні експерти, екологічний довгобуд фактично приречений.

      Проте Краматорськ, нагадаємо, стояв у великій програмі міжнародного співробітництва лише як пробна адреса — а далі передбачався великий список «проблемних» донецьких населених пунктів. Та ще й, зрозуміло, за умов відповідної валютної допомоги...

ДОВIДКА

      У Донецькій області площа земель, зайнятих звалищами, перевищує 1% корисної території. Усього накопичено понад 400 млн. куб. м. побутового сміття. Від 30 до 50 відсотків так званої «сміттємаси» становлять пакувальні матеріали, більшість з яких у природі розкладається дуже повільно (або не розкладається взагалі).