Господи, чому так багато українців російськомовних не розуміють, що російська мова за кордоном - це лютий...

Розшукується львівський бізнес, не байдужий до дітей. І до майбутнього України без війни. Бо це майбутнє дуже залежить від дітей Донбасу, які стануть дорослими і робитимуть свій політичний вибір.

Вони транснаціональні тітушки", "Дівчата, не бійтеся сповідатися за свої феміністичні акції", "Внаслідок цієї ідеології - через 70 років українців на землі не залишиться", "Через фемінізм нас постійно стимулюють, що ми маємо бути успішними, маємо працювати, що ми маємо здобувати освіту..."

В армії служить 55 тисяч жінок, але труси - чоловікам. Днями загинула на Донбасі на бойовій позиції 19-річний солдат Олеся, але в школах і навіть садочках турботливі мами скинулися на подарунки хлопчикам.

Так часто вони переходять ту межу, коли хвора людина, якій дуже погано на душі, після спілкування з лікарем, на душі має додатковий тягар. Бо відчуває себе приниженою.

«Україна молода» вже повідомляла, що 14 жовтня, у День захисника України, відбулося народження нової націоналістичної політсили, яку її голова Андрій Білецький, колишній командир полку «Азов» та нинішній народний депутат, охарактеризував як «партію прямої дії».

Вихід Юрія Луценка на волю обіцяє вивести з тіні низку відомих опозиційних політиків. Зокрема тих, що опинилися за бортом активної парламентської діяльності через невключення їх у прохідну частину списку опозиційних партій та непідтримку партійними босами на мажоритарних округах.

Чотири «польові командири» Майдану — Юрій Луценко, Тарас Стецьків, Володимир Філенко та Роман Безсмертний — знову разом. Політики з минулого несподівано оголосили, що планують запропонувати Україні політику майбутнього. Новий громадський рух із робочою назвою «За третю Українську республіку» має амбітні плани — організувати роботу «в полі» та стати надпартійним двигуном, який, за словами Луценка, «буде підштовхувати опозицію до правильних рішень».

Одним із таких рішень є вимога «четвірки» до опозиції визначитися з єдиним кандидатом у президенти вже ближчим часом. А якщо ті не послухають, то, як розповів в інтерв’ю «УМ» Тарас Стецьків, «польові командири» самостійно ініціюють процес обрання єдиного кандидата за допомогою інтелектуальної еліти.

Почалася ця кампанія 9 березня, на день народження Кобзаря, коли біля підніжжя пам’ятника Шевченку в Києві українська опозиція традиційно провела свій мітинг. Посварила владу, згадала завжди актуальне «Борітеся — поборете», а наостанок несподівано оголосила про якесь «повстання за графіком». «Ми оголошуємо народні віча та народне повстання проти цього режиму», — погрозив лідер фракції ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк.

Революція? Та невже? Згодом стало зрозуміло, що «повстання» Яценюк згадав для красного слівця, а йдеться просто про серію мітингів по всій Україні. Тільки от не до кінця зрозуміла мета. Бо хіба є метою» «підтримати градус боротьби», як кажуть самі лідери опозиції?

Також одразу просилися аналогії з акцією «Повстань, Україно» 2002 року, коли проти так само «злочинного режиму», але тоді — Кучми, протестували Юля Тимошенко, Олександр Мороз та Петро Симоненко разом із Віктором Ющенком.

Народні віча «Вставай, Україно!» запланували провести в кожному обласному центрі України. Фінал акції має відбутися 18 травня, на День Європи в Києві.

Щоб залучити на акції максимум люду, було обіцяно, що в кожній із них візьмуть участь особисто три лідери опозиції — Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко. Але тільки минулого четверга в Івано–Франківську до лідерів «Батьківщини» та «Свободи» вперше приєднався провідник «УДАРу».

Богданові Бенюку як політику скептики відводять у парламенті роль «весільного генерала». Мовляв, його основна заслуга — відоме й улюблене народом обличчя, яким він має поліпшувати імідж своєї партії.

Однак від більшості «зірок» у виборчих списках народний артист України Бенюк усе–таки відрізняється. У політику він прийшов не випадково і не перед самими виборами. До лав ВО «Свобода» Богдан Михайлович вступив ще 2004 року, коли політична сила Олега Тягнибока була непопулярною, а сам лідер партії мав чи не від’ємний рейтинг через свої різкі висловлювання на Яворині. Після того рейтинг націоналістів зростав, і в 2010–му Бенюк став одним із п’яти депутатів Київської облради від «Свободи», а тепер — пройшов до парламенту як другий номер списку ВОС.

Такі привілеї Бенюк має пропри те, що не є найбільшим активістом «Свободи». Артист хоч і проводить зустрічі з виборцями та їздить з агітаційними турами, але його рідко зустрінеш на масових акціях протесту за участю однопартійців. І причина тут не лише у зайнятості в театрі. Попри спільні з Тягнибоком ідеологічні погляди, Бенюк не є радикалом у діях. Його не побачиш у сутичці біля парламентської трибуни, із пилкою біля огорожі ВР чи в натовпі штурмувальників Київської міськадміністрації. Зате знаменитого націоналіста–лицедія можна зустріти на різних подіях з ідеологічно неблизькими політиками. Свого часу набув розголосу відеоролик, у якому опозиційний Бенюк залюбки співає караоке разом з «регіоналом» Добкіним та міністром культури Кулиняком.

Добряк, гуморист, усюди свій — ці риси відрізняють його від більшості «свободівців». Чи не заважають вони в депутатській роботі, Богдан Бенюк розповів в інтерв’ю «УМ».

Одразу після новорічних свят кілька українських медіа повідомили, що місто Тернопіль визнано «зимовою столицею Європи». Ця новина одразу викликала підозру, зважаючи на критерії, за якими розпізнавали таку столицю, — щільність снігових опадів та їх кількість. Як вимірюється та «щільність», навряд чи хтось знає. А якщо брати кількість снігу на вулицях, то з таким самим успіхом лідером міг стати зовсім не Тернопіль, а, скажімо, Київ. Ще одним доказом того, що інформацію запустив в інтернет якийсь невідомий тернопільський патріот, стала назва укладача рейтингу. Це неіснуючий Інститут дослідження зими з Данії.

Хоча в «зимовий прорив» Тернополя хочеться вірити. Адже тутешнє штучне озеро, створене на місці боліт на річці Серет, другий рік поспіль стало епіцентром зимових святкувань, розваг та спортивних ігор.