Дивовижно, але зараз в українському соціумі аж занадто тих світоглядних «індикаторів», які засвідчують бажання значної його частини не те що отримувати прибуток, а й наживатися за рахунок «вічно живих принципів» радянських людей, — а чи бувають такі люди «колишніми?»

Подолати життєвий шлях, крокуючи у щільних лавах зі своїм стабільним оточенням, неможливо — нові зв’язки з людським світом виникають, старі уриваються. Самотність — як концентрація особистісної автономії — необхідна нам iз дитинства, щоб періодично відстоювати на денці душі свою індивідуальність та

Суспільство під час війни має бути особливо мобільним щодо самозбереження та самовідтворення у нових практиках, які воно освоює «гарячим способом», — серед цих практик робота для фронту та активна допомога українському війську. Наш співрозмовник — доктор психологічних наук Вадим Васютинський.

Усіх нас у соціумі замучили жлоби — але аж ніяк не інтелігенція. Ми всі вважаємо жлобське поголів’я найбільш масовим — і, на жаль, найбільш впливовим. Або й «керуючим процесами» чи «контролюючим потоки».

Інформаційний привід для вивчення цієї теми був таким: «Київводоканал» відрізав від каналізаційної мережі Київський дельфінарій «Немо», оскільки той тривалий час користувався врізками у каналізаційні мережі розташованого поруч Льодового стадіону».