На Харківщині — у колишній столичній області, до якої у 1932—1933 роках належала значна частина території сучасних Полтавської і Сумської областей, — людські втрати були найвищими в Україні. Свого часу науковці Харківського державного університету вивели коефіцієнт смертності в регіонах, заселених українцями. В нашій області він склав 25 відсотків. Смертність під час голодомору була у 8—10 разів вищою, ніж напередодні (у 1927—1930 рр.), а це значить, що Харківщина під час «чорної косовиці» втратила приблизно 2 мільйони людей. Це чверть смертних випадків, зареєстрованих по всій Україні. На початку 90-х років, задавшись метою дослідити історію і наслідки голодомору у своєму рідному Валківському районі, впорядкувала документальний збірник «Чорні жнива», який 1997 р. вийшов друком за фінансової допомоги американських меценатів. На родючих чорноземах хлібодайна Валківщина втратила кожного третього свого жителя, тобто вчетверо більше, ніж під час Другої світової війни. Окремі села — Галасіно, Свирівку, Салів, Вітрівку, Шилівку, Тимченки та інші — голодомор повністю стер із лиця землі.