Ціни на продукти в Україні не те що не падають, а чи не з кожним днем піднімаються все вище, знищуючи всі сподівання людей на краще життя. Чи не єдиним виходом залишається тільки успішне виробництво, яке зможе покрити потреби населення та знизити вартість продукту.

Даремно раділи, що нафта дешевшає. Нові реалії продовжують своє повзуче, але впевнене просування вперед спиною. Нормальний борщ уже давно зжерла інфляція. Споживчий кошик для середнього українця розрахований держкомстатом, очевидно, орієнтуючись на мертвих і ненароджених.

Важко уявити людину, яка пройде повз магазин iз вивіскою «Знижки» без найменшого бажання зазирнути всередину! Так уже влаштована людська психологія, що самі лише слова «розпродаж», «знижка», «акція» діють на нас просто–таки магічно. Й умілі маркетологи на цьому почали грати давно: наші гаманці скоро тріснуть від купи дисконтних карток.

Минулий рік неабияк спустошив гаманці українців: ціни на харчі били багаторічні рекорди, а доходи не додавали оптимізму. Експерти відзначають: несприятливим економічним реаліям в Україні «підіграв» не тільки «дорогий» долар, а й стрімке підвищення цін на продукти на світових ринках: дорожчало усе — цукор, солодощі, молочні продукти, крупи, алкоголь. При цьому якість українських товарів подекуди гіршала — виробники «воюють» за ціну. «Розслаблятися» не радять аналітики українським споживачам і в новому році — готуйте щонайменше зайві 200 гривень щомісяця.

Із початком холодів українці незлим тихим словом починають згадувати комунальників, усю нашу систему обігрівання квартир та кругленькі суми у квитанціях за комунпослуги. Зігрітися у власній квартирі однаково вдається мало кому, відтак більшість шукає вихід із «морозостійкої» ситуації в оселі. Варіант — самотужки утеплити свою квартиру. Це ефективно, швидко, але досить дорого. Дешево зробити фасад можна тут, а ще дадуть гарантію на утеплення.

Українським любителям оковитої, як уже повідомляла «УМ», варто готуватися до чергової хвилі подорожчання горілки. Як відомо, Кабмін має намір ввести нові мінімальні роздрібні ціни на горілчані вироби — коньяк та горілку. І якщо зараз мінімальна ціна «зеленого змія» у продажу становить14 гривень за півлітра, то, згідно з проектом Постанови Кабміну, дешевшої горілки від 18 гривень за пляшку (коньяку — 27 гривень відповідно) у магазинах не може бути.

Українцям доведеться у жовтні готувати не тільки осінній гардероб, а й додаткові гривні на харчі — «на старті» традиційна хвиля подорожчання продуктів. Разом зі звичним підвищенням цін на молочну продукцію додадуть у ціні яйця, овочі–фрукти, солодощі та крупи, дорогими лишатимуться цукор і м’ясо. Цінові «сюрпризи» може підкинути не тільки осінній сезон, а й коливання долара. А ще, переконані фахівці, вартість української ковбаси залежить і від... наближення виборів та «політично–продуктових» розкладів.

Хто бував у країнах ЄС — зразкових щодо рівня життя, — той може погодитися, що й Україна за асортиментом складної побутової техніки відомих світових брендів, пропонованої останніми роками торгівлею, вже мало чим поступається Європі. Щоправда, у нас значно вищим залишається ризик «підхопити» вправно зроблену підвальними умільцями підробку і навіть з оригінальним товаром залишитися без обслуговування, позаяк сервісних центрів в Україні нині — як кіт наплакав.
Приємно, звісно, що вітчизняний законодавець на сторожі коло нас — українських споживачів — поставив добротний закон про захист наших прав, проте покупці зазвичай починають цікавитися ним лише тоді, коли вже відступати нікуди. До того ж не варто зайвий раз нагадувати, чому в Україні закон часто порівнюють із дишлом. Кореспондент «УМ», придбавши недавно в магазині мережі цифрової техніки «Алло» ліцензійний фотоапарат відомої японської фірми, який через три місяці вийшов із ладу, на власній шкірі відчув, що споживачеві перед тим, як зважитися на дорогу покупку, варто зробити дещо більше, ніж отримати чек і гарантійний талон. Набутий у тривалих посткупівельних дискусіях з «алловцями» досвід став приводом для зацікавленої розмови з начальником Івано–Франківського обласного управління у справах захисту прав споживачів Ярославом Ходаном.

Тиждень тому в одній зі столичних газет була опублікована «цікава» стаття, від якої тхнуло відвертим «лохотроном». Такий собі лист читача, який ділиться досвідом збереження власних заощаджень під час кризи. Утім окремі нюанси макету та дебільне прізвище автора (насправді неоригінальний псевдонім журналіста) вказували на те, що це ніякий не лист, а реклама. Зміст зводився до того, що зняті з депозиту гроші громадяни не знають куди подіти: на банки надії жодної, а в квартирі ховати їх небезпечно, бо злодії теж не сплять. Тож спочатку «читач» згадав свою «тітоньку», яка нібито скуповувала на початку буремних 90–х ковдри, сервізи та кришталь, щоб інфляція не зжерла заощадження. А далі навів «свіжий» приклад: мовляв, мої знайомі на зняті з депозиту гроші хотіли поїхати у закордонне турне. Але ж ціни змінюються через коливання «зеленого»! Тож молода сім’я вирішила вкласти свої кревні (увага!) — в купівлю домашнього кінотеатру. «Хай за дорого придбали, але ж не втратили гроші під час кризи, і це головне! Тепер гроші зберігає телевізор! — резюмує «читач». — Тепер і на розвагах можна заощадити, бо слухати музику й дивитися кіно можна і вдома».

«Працюємо на холодильник!» — такий висновок робить переважна більшість українців, дивлячись на цінники в супермаркетах та базарах. Колись доступні продукти на очах стають приємною харчовою ностальгією, а на носі новорічні та різдвяні свята — гулянка для шлунка, а відтак — смерть гаманцеві.