Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу.

«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...».

«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів.

...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося...

Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода».

«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»...

Європейський Союз зацікавився нашими степами. Як завжди — набагато глибше, ніж ми самі. Хоча, з іншого боку, ще недостатньо, бо степи насправді потребують значно більшої уваги. «Ми» в даному контексті — це українці з Одеської та Луганської областей, росіяни з Тихого Дону і жителі Кагульського району Молдови. Саме в цих краях призабутий уже ТАСІС започаткував програму «Комплексне використання земель євразійських степів». Головна ідея: як би так налагодити господарське життя в степових районах Євразії, щоб і зиск отримати, і степи зберегти в первозданному вигляді. На перший погляд, завдання нереальне, тим більше що сама Європа свої степи не вберегла.

Сьогодні працівники української гідрометеослужби відзначають своє професійне свято. Разом із синоптиками, які тішать нас прогнозами різної точності, привітання приймають тисячі спеціалістів, які старанно збирають інформацію про погоду, радіаційний фон, хімічний склад води й ґрунту, забрудненість повітря. А ще — складають кліматичні карти місцевості, дають вихідні кліматичні дані для будівництва заводів і беруть учать у проектуванні мостів. Без цих людей селяни не мали б агропрогнозу, комунальники не знали б, коли їхнє місто завалить снігом, а туристи не ризикнули б вирушити у гори. Про те, як сьогодні живеться «темним конячкам» гідрометслужби, як вони «відвоювали» власне свято, яким чином прогноз «Укргідрометцентру» пов’язаний із африканською метеостанцією, «УМ» розповів директор Центральної геофізичної обсерваторії МНС України, почесний працівник гідрометеослужб України та Росії Олександр Косовець.

«Ти мрієш стати володарем найновітнішої розробки в сфері штучного інтелекту?! Плео — більше, ніж іграшка і навіть більше, ніж робот — це перша роботизована форма життя», — магазини дитячої іграшки рябіють яскравими повідомленнями про останню новинку, розроблену американськими техніками. Це приємна новина не тільки для дітлахів та дорослих, а й велике досягнення науковців, адже «іграшка майбутнього» володіє штучним інтелектом: має здатність до навчання, розвивається по мірі «дорослішання», взаємодіє з навколишнім світом і виражає свої емоції. Хтось називає Плео роботом, хтось — іграшкою. Плео імітує поведінку маляти–динозавра. Він дуже реалістичний, тому для багатьох іграшка стала домашнім улюбленцем. Як кажуть самі любителі цієї забавки, «плеоводи», на кшталт собаки, якщо хоч раз із ним «поспілкуватись», то навіть на думку не спаде порівняти це створіння вагою 1,3 кг та висотою 20 см із бездушним роботом. Власники іграшок об’єднуються в співтовариства (Плео–клуби), де обмінюються фотографіями, відео і порадами з тренування вихованців. Такий клуб уже існує в Росії. В Україні ж іграшка лише починає завойовувати прихильників.

— Ох і прославили наше село! На всю Україну, — бідкалися законослухняні мешканці Поворська, коли всі засоби масової інформації нещодавно повідомили новину про «подвиг» трьох місцевих підлітків, які примудрилися розколупати авіаційну бомбу. Хлопці, зрозуміло, знайшли її на військовому полігоні. Пішли в ліс по гриби, а забрели на територію Повурського полігону, де після навчань залишилися бомби, що не вибухнули. Їх ще просто не встигли знешкодити. І хоч небезпечна знахідка, як годиться, була обгороджена, і табличка застерігала: «Обережно, не чіпати! Боєприпас, що не вибухнув», але чи то хлопчача цікавість узяла гору, чи усвідомлено підлітки вирішили на вибухівці підзаробити, — вони перенесли бомбу в інше місце і від’єднали... гайковим ключем детонатор...