Геть, міністри! Цього вимагають «помаранчеві» активісти

Сарказм міністра транспорту Миколи Рудьковського та його колеги по уряду Нестора Шуфрича, яких Рада нацбезпеки та оборони рекомендувала Кабінету Міністрів відсторонити від посад, виявився передчасним. Напевно, жоден із них не розраховував, що пікети відомств, які вони очолюють, будуть якщо не масовими, то довготривалими. Інакше як можна пояснити іронічну «щедрість» душі як одного, так і іншого, які раптом вирішили забезпечити прихильників «помаранчевих» бутербродами? Хоча і тут міністри, м’яко кажучи, злукавили перед народом. Адже спершу запропонували теплий прийом, а вже через декілька днів один із них почав звинувачувати присутніх під власним міністерством людей у неадекватності, а інший виставив контрпікет.

Їжте, люди, бутерброди, та не з моєї кишені

Отже, пан Рудьковський хотів запитати Президента (хоча до чого тут глава держави?), чому його міністерство пікетують студенти: замість того, щоб ходити на лекції. Щоб дати відповідь на це запитання, ми вирішили побувати безпосередньо на місці подій. Серед півтори тисячі активістів тих, кого можна занести в когорту «студент», — не більше 20%. Решта — значно поважнішого віку. Хоча й серед двадцятирічних не всі навчаються. «Мені 21 рік. Наразі я ніде не навчаюся. Та й навіщо, коли державою керують такі, як Рудьковський?!» — обурювався Ігор із Луцька. Та і чи міг пан Рудьковський адекватно оцінити вік тих, хто протестує, важко сказати. Адже, незважаючи на численні заяви, ніхто з Мінтрансу, не кажучи вже про самого міністра, досі так і не спілкувався з пікетувальниками.

Спромоглися лише на провокації. Принаймні в цьому впевнені самі люди. Йдеться про заяву Миколи Рудьковського, в якій він розповідав, як на його підлеглих, котрі винесли пікетувальникам бутерброди, накинулися активісти «помаранчевих». «Усе було зовсім не так, — розповідає координатор денної зміни Молодіжного Союзу «Наша Україна» Віталій Корчевий. — Вранці того дня вони винесли нам два столи з десятком бутербродів і воду. Оскільки нас тут півтори тисячі, а Рудьковський піариться на тому, як він усіх годує, ми акуратно віднесли столи назад, даючи зрозуміти, що нам цього не потрібно». За його словами, інцидент трапився у той самий день близько третьої години дня. «О цій порі дівчата з Мінтрансу знову винесли з десяток канапок. Раптом якийсь чоловік, якого, як ми потім дізналися, ніхто з наших ніколи досі не бачив, вихопив таці і перевернув усе. Я переконаний, що це був провокатор. Можливо, міністр зрозумів, що за витрати державних грошей на продукти для нас доведеться відповідати, тому і вирішив у такий спосіб забрати свої слова назад».

Шуфрич може допомогти лише... у критичні дні?

Не менш цікаво було вчора і біля Міністерства з надзвичаних ситуацій. Тут, поруч із тисячним пікетом «помаранчевих», стоїть кілька десятків «біло–голубих». У відповідь на культурні заклики хлопця, який заводить публіку скандувати «Шуфрича — геть!», жіночка, представниця «регіоналів», також через гучномовець, вступає з ним у суперечку. Проте її лексика чимось схожа на говір міністра Шуфрича. «Шуфрич має бути при владі, — надривається вона. — Бо в мене щомісяця надзвичайна ситуація — критичні дні!».

У парку навпроти міністерства Нестора Шуфрича — міні–наметове містечко. Тут усе, як колись на майдані Незалежності в часи Помаранчевої революції. Навіть, як і тоді, «біло–голубі» пікетувальники просяться сюди. Щоправда, за гроші. «Один із них підійшов до мене і каже: давайте по–дорослому. Ви пропонуєте ціну, і оті 100—200 людей, які стоять у майках Партії регіонів, одягають помаранчеву форму. Бо, відверто, ми теж проти Шуфрича, — розповідає координатор «помаранчевих» Віктор Білов. — А ми ж стоїмо за справедливість і на підтримку Віктора Ющенка! Не можуть такі міністри працювати в уряді!».

Серед присутніх пікетувальників — представники багатьох регіонів України. Проте ядром все–таки є кияни, які не збираються поступатися власними вимогами і сподіваються на зміну міністрів, якщо й не добровільну, то примусову — після виборів. Відтак, принаймні до 30 вересня, очікувати на спокій урядовцям годі.