«УМ» повідомляла про те, що міністр внутрішніх справ Василь Цушко не прийшов на координаційну нараду керівників правоохоронних органів за участі Президента минулої п’ятниці. В час, коли навіть у столиці, буквально «під носом» у МВС, ледь не щодня скоюються найзухваліші грабунки, розбої, вбивства, головний міліціонер країни, а «за сумісництвом» — другий номер у виборчому списку Соціалістичної партії — віддає перевагу агітаційним політманеврам. При цьому відверто по–хамськи спілкується з Президентом та своїми політичними опонентами винятково через телеекрани та радіоефір в іпостасі новоспеченої «зірки» агітаційно–рекламних роликів СПУ. Нагоди ж прийти на обов’язкову для посадовця такого рангу «профільну» нараду силовиків і врізати правду–матку про «ющенків» і «тимошенків» прямісінько в очі Верховному Головнокомандувачу не використовує, — як кажуть, кишка тонка...
Може, міністр справді несе світло істини в маси, спілкуючись із народом віч–на–віч? Судіть самі. Щоб не потрапляти на очі главі держави, пан Цушко «злиняв» у Полтаву до свого однопартійця — «соціалістичного» екс–«губернатора» Степана Бульби. Ще два місяці тому за одну ніч на полтавських парканах, як і в багатьох інших містах, з’явилися однаковісінькі написи–«графіті» про «героя України» Цушка, тож було сподівання, що «рятівник» неодмінно зустрінеться з місцевою громадою й пояснить, в чому саме полягали його «рятівні» дії під час сумнозвісного штурму Генпрокуратури.
Натомість очолювані тим же Степаном Бульбою місцеві соціалісти приїзд «героя» від земляків фактично втаємничили. Адже довідатися про цю «епохальну подію» широкій громадськості було практично неможливо. Прес–конференція міністра і його так звана «зустріч із активом СПУ» відбувалися у приміщенні шахово–шашкового клубу, куди запросили тільки «обраних» журналістів. Як пояснили авторові цих рядків «ощасливлені» такими запрошеннями колеги, вочевидь ішлося про представників тих ЗМІ, з якими функціонери СПУ заздалегідь уклали угоди про оплату суто «піарного» висвітлення візиту.
До речі, оберігали пана Цушка не тільки від незговірливих журналістів. Як зізнався «УМ» один із полтавських активістів СПУ, котрий не перший рік розповсюджує партійні газети та передвиборчі агітки, йому також не вдалося побувати на згаданій зустрічі, бо таких, як він, «рядових» бійців партії старші партайгеноссе на здибанку міністра–соціаліста з партактивом узагалі... не запрошували. Щоб ті не ставили міністру «дурних» запитань. Телевізійна «картинка» засвідчила: в досить просторій залі на зустрічі разом із журналістами сиділо не більше кількох десятків чоловік.Оце й увесь полтавський вихід до народу «героя і рятівника України» Василя Цушка!
Лишилося незрозумілим, у якому статусі перебував пан Цушко у Полтаві — як міністр внутрішніх справ чи агітатор Соцпартії? Адже обговорюючи партійні питання з активом на правах другого номеру виорчого списку СПУ, він примудрявся відповісти на запитання журналістів і щодо діяльності МВС. Так пан Цушко пообіцяв порушити питання про звільнення начальника управління з боротьби з організованою злочинністю в Полтавській області Олександра Плужника. Щоправда... лише після виборів. Чи то в міністра не вистачає часу на кадрові питання через агітацію, чи то він намагається демонструвати післявиборчий оптимізм. Мовляв, залишуся у кріслі міністра й після 30 вересня.
«Я обіцяю полтавчанам, що після виборів повернуся до вашої легендарної особи Плужника», — лише зазначив Цушко й одразу розписався у власній безпорадності. Мовляв, у кадровій політиці керівництво МВС тільки погоджує кандидатури, рекомендовані обласними властями або відповідними департаментами служб.
Серед іншого, пан Цушко заявив, що до кінця року очолюване ним МВС планує створити єдину корпоративну мережу, що дозволить підвищити оперативність розкриття злочинів. Адже комп’ютеризація регіональних управлінь МВС і об’єднання їх в єдину мережу дозволить ідентифікувати «почерк» злочинів, здійснених в різних регіонах. Ціна питання — 50 мільйонів гривень. У цей же час на нараді правоохоронців у Києві Президент Віктор Ющенко та Генпрокурор Олександр Медведько наводили жахливу статистику нерозкритих міліцією злочинів — фактично кожен четвертий злочин в країні не розкривається. З урахуванням минулих років кількість нерозкритих злочинів становить уже майже 2 мільйони!
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
