Позавчора виповнилася річниця від дня смерті американського ландшафтного архітектора Джона Звожека, якому за життя було присвоєно звання почесного громадянина Тернополя і про якого «УМ» свого часу вже розповідала. В Україні впродовж останніх років постійно працює приблизно три з половиною тисячі волонтерів цієї відомої організації, але саме 76-річний Джон Звожек став першим в історії організації, хто займався волонтерською діяльністю шість років безперервно, відтак вирішив назавжди залишитися в невеликому українському місті й продовжувати безоплатно працювати на його благо.
Облагородження центрального міського скверу , висадження сотень кущів і дерев (зокрема, і таких екзотичних для регіону, як, наприклад, магнолії), проектування нового оригінального парку «Воскресіння», ексклюзивне і фактично неможливе за iнших обставин встановлення в обласному центрі унікальної ландшафтної скульптури митця Стюарда Джонсона... Все це — далеко не повний перелік зробленого Джоном Звожеком для Тернополя. Впродовж останніх кількох років життя він співпрацював із п'ятьма громадськими організаціями, допомагав здобувати гранти для різних доброчинних проектів — наприклад, пов'язаними з боротьбою проти СНІДу та реабілітацією дітей, хворих на церебральний параліч. Завдяки йому в обласному центрі з'явився сучасний реабілітаційний центр для інвалідів, а в одному з районів створювався такий же для дітей вулиці. Джон також посприяв реконструкції та забезпеченню навчальним обладнанням дитячого будинку-інтернату.
За вклад у розвиток міста тернопільська мерія нагородила Великого Джона (друзі кажуть, що називали його так не лише за дуже високий зріст, а й за велике серце) спеціальним орденом та присвоїла йому звання почесного громадянина Тернополя. А позавчора на стіні старовинного будинку в центрі міста, де жив Звожек, було відкрито меморіальну дошку з його фотографією. Нова міська влада, правда, долучилася до цього лише наданням дозволу, а всі витрати взяла на себе вдова Джона Алла. Їй дуже хотілося увіковічнити пам'ять про чоловіка і щоб хоч було куди приносити йому квіти. Адже могили Великого Джона як такої не існує. Ще за життя він заповів, щоб після того, як помре, його тіло пiддали кремацiї, а прах розвіяли над Тернопільським озером. Рідні не змогли порушити заповіт.